22 червня - перший день Великої Вітчизняної війни в Україні

В Україні 22 червня - День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни

Цього дня 1941 року попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю із СРСР нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років як складова, але основна частина Другої світової війни.

Німецько-радянська війна тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. ЇЇ бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття.

Слід зазначити, що Україна не тільки серед колишніх радянських республік, а й з усіх країн світу, зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратило притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.

Цього дня вшановується пам’ять всіх тих, чиє життя було покалічено і зруйновано у тій страшній війні.

Моя бабуся Покутня Авіета Миколаївна 1929 р.н. стала свідком початку війни. 22 червня 1941 року вона з татом, мамою та маленьким братиком проживала у місті Сарни. Цей населений пункт на Західній Україні бомбили з літаків уже в перший день війни.

Покутня Авіета Миколаївна

До Вашої уваги вірш,  написаний на основі спогадів Авіети Миколаївни.

Війна, війна, війна..

Присвячується бабусі

Покутній Авіеті Миколаївні,

учаснику ВВВ

Сидить старенька. Руки вузлуваті.

Волосся сиве, а з очей - сльоза:

«Якась, онучко, доля кострубата…

Згадаєш – все без сонця, все гроза.

Хоч би й дитинство. Дні ж які веселі.

Було блукаєш полем – волошки…

Радій собі, житам, дорозі, селам…

Так ні ж, голодний, їв би й лопушки.

А то війна. Жили тоді ми в Сарнах.

Як зараз пам’ятаю: болота…

Костьол серед містечка, тихо, гарно.

І школа – ніби теж якась свята.

Пече, бувало, мати вдома хлібчик,

І «Зінгер» тихо шиє-стукотить.

Та ось війна – страшне її обличчя,

Як зараз пам’ятаю я ту мить:

Вбігає батько – весь такий стривожений,

І губи побіліли, і лице..

До матері: «Війна, евакуація

І від’їжджає поїзд…» «А оце?» -

Спитала ненька – й поглядом по хаті.

«Та ніколи ж, себе й дітей жалій!»

Залишилося все – хлібці бокаті

Ще теплі, тільки з печі, на столі.

Евакуація. Ми їхали на Суми,

А нас з повітря вороги бомблять,

Мов ніч – зробилось темно і похмуро,

І гайвороння слідом – аж ячать.

І звістки: перший потяг розбомбили,

Й за нами ворог чорний аж кружля.

І нас би, думаю, тоді, мабуть, убили б,

Але є Бог, я знаю, є й дива.

У поїзді у нашому страшному

Родилося «в сорочечці» дитя.

Приїхали на станцію, додому.

Всі плакали: щасливе, з небуття,

Із смерті вирвала усіх ота дитина,

Бо й перед нами і за нами теж

Всіх розбомбили. Тільки ми єдині

Вціліли: диво з див і сліз без меж…»

Схилилася бабуся на ціпочок,

Сльозу втирає, посмішка сумна.

Волосся сиве, вишита сорочка.

І на вустах: «Війна, війна, війна…»

Автор вірша - Наталія Матвієвська 

Арсен Абдуллаєв – герой нашого часу

Арсен Абдуллаєв – герой нашого часу

 «Мрії. Якими різними вони бувають, як і люди. Особисто я мрію жити у гарних стосунках з усіма», - розмірковує мій співрозмовник Арсен Абдуллаєв, учень ІІІ курсу ДНЗ «Сумський центр ПТО харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу» (м. Суми, вул. Роменська, 96.сайт закладу, ми у Фейсбук). Арсен опановує відразу дві професії: кухар та кондитер.

Із самого дитинства хлопець мріяв стати кухарем, бо любить смачно попоїсти та допомагає мамі готувати традиційні для їх родини сімейні вечері. Чому б не поєднати приємне з корисним і не стати справжнім майстром кулінарної справи?

Займатися потрібно обов’язково тим, що подобається. У цьому Арсен переконався давно, тому обрав саме ДНЗ «Сумський центр ПТО харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу», бо у цьому навчальному закладі є можливість самореалізуватися в усіх сферах: бути активним у громадському житті Центру, вирішувати молодіжні питання, добре навчатися та брати участь у численних конкурсах, навіть міжнародних, навіть за кордоном!

У  ДНЗ «Сумський центр ПТО харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу» чудові доброзичливі та компетентні педагоги, сучасні лабораторії, де можна відшліфувати свої навички та вміння, здобуті на уроках теорії. До речі, про уроки. Арсену надзвичайно подобаються заняття з технології приготування їжі та уроки англійської мови, адже саме ці предмети у майбутньому допоможуть втілити в життя ще одну заповітну мрію: відкрити власну маленьку кондитерську.

 Ще хлопець хоче  «мати можливість вирішувати, як проводити наступний день, не залежати від роботи та неприємних обов’язків, словом, бути вільним, а для цього треба багато вміти та знати, щоб самому вирішувати, що і як робити. Мати власну справу, бути самому собі начальником та отримувати задоволення від професії – саме це і є свобода!»

Арсену подобається вислів Джима Рона, американського оратора, бізнес-тренера, автора численних книг із психології, присвячених особистісному розвитку і досягненню успіху в бізнесі і в житті, який казав: «Або ви керуєте вашим днем, або день керує вами».

«Я хочу керувати своїм днем, власним майбутнім та понад усе прагну втілити мрії в життя. І мені це вдається, адже сьогодні я Президент учнівського самоврядування свого улюбленого навчального закладу. А ще зовсім недавно я прийшов на перший курс навчання та почувався ніяково, дещо соромився. Потім роззнайомився з одногрупниками, активними учнями, що організовували різні молодіжні заходи: свята, акції, проекти… і захопився цією роботою. У мене непогано виходить, тому учнівський колектив Центру обрав мене головою учнівського самоврядування. Я із задоволенням виконую цю місію та сподіваюся, що моя праця приносить користь», - ділиться своїми думками Арсен Абдуллаєв.

І дійсно, Арсен завжди у гущі подій: треба організувати екскурсію, чи провести захід, чи придумати сюрприз, чи взяти участь у конкурсі – будь ласка, ніколи не відмовляв, завжди все виконував на високому рівні. Відповідальний, компетентний у всьому, за що береться. Розумний, обізнаний, начитаний та порядний. І щедрий. Так-так, саме щедрий: на добро, на увагу, на допомогу, на посмішку, готовий поділитися всім, що має. До Арсена звертаються не тільки учні, але й викладачі, адже хлопець має міцні знання у сфері ІТ-технологій, тому педагоги Центру консультуються у свого учня та вчаться у нього.

Чи залишається у хлопця вільний час? Так, Арсен уміло розпоряджається своїм днем, тому завжди знаходить можливість проводити час із друзями, дивитися кіно: не важливо де, головне -  у яскравій компанії. Це можуть бути і просто посиденьки у когось із товаришів, і спонтанна поїздка у нове місто. Так, подорожувати Арсен дуже любить, адже це ще одна гарна традиція його великої дружної родини.

Арсен Абдуллаєв не забуває витрачати час на саморозвиток, читати розумні книжки і гарно вчитися. Зараз хлопець самотужки опановує веб-дизайн, SMM - Ма́ркетинг у соціа́льних мере́жах, адже комп’ютерні науки та сучасні піар-технології – це ще одне його захоплення.

Говорити про Арсена можна годинами, адже Президент учнівського самоврядування ДНЗ «Сумський Центр ПТО харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу» - неординарна особистість, вірний товариш, активний та здібний учень і просто чудова Людина.

Успіху тобі, Арсене! Нехай усі твої заповітні мрії збуваються, адже ти того вартий!