Знову вимушений карантин, тож працюємо дистанційно.
Сподіваюся на Вашу активність та
зацікавленість предметом.
Ще у минулому навчальному році ми розпочали
вивчати велику тему, розраховано на декілька уроків: Літературне «шістдесятництво».
Далі ми будемо вивчати новий великий розділ літератури -
Тема нашого сьогоднішнього уроку (2 год.):
Ліна Костенко.Творчий шлях. «Страшні слова, коли вони
мовчать», «Хай буде легко. Дотиком пера…» – ліричні роздуми про значення слова в житті людини, суть мистецтва,
його роль у суспільстві.
«Недумано, негадано…» – інтимна лірика як спонука до роздумів про суть кохання. «По сей
день Посейдон посідає свій трон…»: мотив єднання людини зі світом рукотворної
краси (мистецтво) і природою. Зв’язок із античною міфологією.
Епіграф:
«Поезія – це завжди
неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі»…
Ліна Костенко
Завдання нашого заняття:
·дізнатися основне з творчої біографії письменниці, її роль в
історії «шістдесятництва»;
·зрозуміти значення підтексту в умовах ідеологічного контролю
над мистецтвом;
Маруся Чурай — напівлегендарна народна
поетеса-піснярка.
За переказами, народилася близько 1625 р. в Полтаві в
родині козака Гордія Чурая. Через вільнолюбну, горду натуру батько мусив тікати
на Січ, брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Якось у бою потрапив
у полон і був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі.
Маруся виростала з матір’ю, їх обох шанували в Полтаві —
через славного батька, а також завдяки Марусиному дару складати й співати
чудові пісні.
Вважають, їй належать такі відомі пісні, як «Засвіт встали козаченьки», «Летить
галка через балку», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Ой Боже ж
мій, Боже, милий покидає», «На городі верба рясна», «В кінці греблі шумлять
верби» та ін.
Ім’я Марусі Чурай відобразилося
також у безлічі легенд, одна з яких і стала основою твору Ліни Костенко.
Україні таланить на великих
жінок. Три століття віддаляють Марусю Чурай від
поетеси Ліни Костенко. Але скільки спільного мають
ці незвичайні жінки, ці беззахисні і беззбройні пророки нашого
багатостраждального народу, слово яких було «духовним мечем». І ось ожила
легендарна дівчина на сторінках історичного роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни
Василівни Костенко, який побачив світ у 1979 р. Вихід цього твору став
справжньою подією в нашій літературі. Люди, які двох слів не могли зв’язати
рідною мовою — нещасні жертви свого часу — шукали, діставали, читали й
перечитували «Марусю Чурай». Приміром, у далекому Казахстані українці від руки
переписували роман.
Отже, і ми з вами сьогодні
прилучимося до вічності, спробувавши осягнути глибинну суть історичного роману
Л.Костенко “Маруся Чурай”. Любов – це, люди, діло неосудне По всі віки. Во вік
віків. Амінь. Л. Костенко.
Прочитайте
цитати про Марусю Чурай:
Співала так, як
лиш вона уміла.
Ця дівчина...
Обличчя, як з ікон.
Ця дівчина не
просто так, Маруся. Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа (Іван Іскра про Марусю Чурай та її пісні).
Вона ж була як
голос України, що клекотів у наших корогвах!(Іван Іскра про Марусю Чурай та її пісні).
Людей такого
рідкісного дару хоч трохи, люди, треба берегти! (Іван Іскра про Марусю Чурай та її пісні).
Якась вона не
схожа на убивць. Злочинниця,— а так би й зняв би шапку. На смерть іде,— а так
би й поклонивсь.
Але чогось така
вже, як обвуглена. Якась така, мов знята із хреста.
— Хотіла жити, а
життя не вийшло. Хотіла вмерти,— люди не дали.
—От я й дивлюсь,
що в тебе ж таке личко, що в ньому наскрізь світиться душа.
— Кого ти любиш,
Іване? Мене чи свою пам’ять? Красива я була, правда? Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда? Схожа на свого батька. Співуча я була, правда? Схожа
на свій народ. А тепер моє обличчя зведене судомою болю. Вмираю від сухот.
Про пісні Марусі
Чурай
Вона піснями
виспівала душу. Вона пісні ці залишає нам (Іван Іскра про Марусю Чурай та її пісні).
Пісні у неї — то
велика-туга, а серце в неї горде і трудне.
Її пісні — як
перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот.
— Пісні мої
дівочі, не вселенські. Співаю так, не вмію по-письменськи.
Вона мовчить і
думає піснями. І не минають лиш її пісні.
Складіть
план-характеристику Марусі Чурай за романом Ліни Костенко.
Творче завдання: підібрати чи
намалювати портрет Маруся Чурай.
Він є незвичайним твором і за
формою, і за змістом.
За формою -- в українськії та й
світовій літературі не так вже й багато романів у віршах.
А за змістом - бо історичні
події, якими б важливими вони не були, сприймаються читачем лише як тло, на
якому розгортаються справжні людські драми, вирують пристрасті та почуття.
В усій цій картині, попри зміни
місця дії та дійових осіб від епізоду.до епізоду, залишається незмінним одне --
щирість, невигаданість того, що відчувають та роблять герої, життєвість та
глибина почуттів.
Історично-фольклорна
основа твору Маруся Чурай —
напівлегендарна народна поетеса-піснярка.
За переказами, народилася близько 1625 р. в Полтаві в
родині козака Гордія Чурая. Через вільнолюбну, горду натуру батько мусив тікати
на Січ, брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Якось у бою потрапив
у полон і був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі.
Маруся виростала з матір’ю, їх обох шанували в Полтаві —
через славного батька, а також завдяки Марусиному дару складати й співати
чудові пісні.
Вважають, їй належать такі відомі пісні, як «Засвіт встали козаченьки», «Летить
галка через балку», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Ой Боже ж
мій, Боже, милий покидає», «На городі верба рясна», «В кінці греблі шумлять
верби» та ін.
Поштовхом до написання роману стала одна з
пісень Марусі Чурай — «Ой не ходи,
Грицю, та й на вечорниці», за основу якої взято традиційну
фольклорно-романтичну колізію: любов — зрада — помста.
В основу свого
твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному українцеві, знану в багатьох
країнах світу баладу «Ой не ходи, Грицю...». Більш як півтора століття розробляється
цей сюжет в українській, польській та російській літературах.
Досить назвати імена
письменників, які в своїй творчості зверталися до нього,—Б. Залєський, О. Шаховський, К. Тополя, О.
Гроза, Г. Бораковський, А. Александров, П. Білецький-Носенко, І. Онопріенко-Шелковий,
Л. Боровиковський, Є. Озерська-Нельговська, М. Старицький, В. Самійленко, С.
Руданський, І. Микитенко, І. Хоменко, Л. Забашта, В. Лучук... А коли
додати, що його певною мірою використала в повісті «В неділю рано зілля копала...» О. Кобилянська,
що сама балада перекладена російською, польською, німецькою, угорською,
французькою, англійською мовами, то з усією очевидністю розумієш сміливість
Ліни Костенко, яка наново взялася за настільки, здавалося б, зужитий у
літературі матеріал.
Про легендарну Марусю Чурай
написано немало творів. До осмислення феномену її життя й творчості зверталися
багато поетів і письменників.
Ім’я Марусі Чурай відобразилося також у
безлічі легенд, одна з яких і стала основою твору Ліни Костенко.
Український народ вправі пишатися
багатством народної творчості. Хтось створює щось, його визнають, й ось уже про
нього складають легенди й перекази.
Отже, і ми з вами сьогодні
прилучимося до вічності, спробувавши осягнути глибинну суть історичного роману
Л.Костенко “Маруся Чурай”. Любов – це, люди, діло неосудне По всі віки. Во вік
віків. Амінь. Л. Костенко
Перегляньте:НЕВИГАДАНІ ІСТОРІЇ № 11 (Маруся
Чурай)
Теорія
літератури: Запишіть: Ром́ан у вірша́х— різновид
змішаного жанру, що поєднує в собі багатоплановість, епічні принципи
розповіді з суб'єктивністю, притаманною ліричним творам.
