Пунктуаційна норма. Тире між підметом і присудком

Доброго здоров’я, учні! 

Ми працюємо над вивченням великої теми: «Пунктуаційна норма».

Урок на сьогодні: Тире між підметом і присудком

Завдання нашого уроку:

·        повторити визначення пунктуаційної норми;

·     поглибити знання про побудову речення;

·        формувати вміння правильно будувати речення в усному і писемному мовленні;

·        знаходити і виправляти пунктуаційні помилки; 

·        користуватися довідковою літературою й електронними ресурсами для перевірки й удосконалення власного рівня засвоєння синтаксичної норми; 

Отож, розпочинаємо працювати!

Завдання №1: 

Перегляньте коротке відео по темі: відео

Завдання №2:  Запишіть у зошити правила: с. 119 підручник

Завдання №3: вправа № 266 (с. 119-120), впр. № 276 – тести (с.122).

Завдання №4 (творче! – окрема оцінка!): напишіть есе «Перший сніг».

Успіху!

 

 

Урок позакласного читання. Улас Самчук. "Марія".

Доброго здоров’я, учні!

Сьогодні урок позакласного читання.

Тема цього уроку:

Улас Самчук. Роман «Марія»

Епіграф: Я не тому письменник українського народу, що вмію писати. Я тому письменник, що відчуваю обов’язок перед народом. Бог вложив у мої руки перо. Хай буде дозволено мені використати його Для доброго, для потрібного.

Улас Самчук

Завдання нашого заняття:

·        ознайомитися із фактами життєвої та творчої біографії письменника;

·        пригадати приклади творів подібної тематики;

 ·        ознайомитися з текстом твору «Марія»

·        аналізувати цей твір

Міжпредметні зв’язки: історія України.

Перегляньте коротке відео (30 секунд!): 

Пригадайте, що ви знаєте про голодомор 1932-33 рр. на Україні.

Тема голодомору є актуальною і болючою й досі, адже 2008 рік оголошено роком голодомору.

Чимало письменників звертались до теми голодомору, адже пережите народом відгукувалося в їхніх душах гірким болем.

Тему голодомору порушували: Юрій Клен( поема «Прокляті роки», «Україна», «Попіл імперії»), Євген Гуцало («Голодомор»), Микола Руденко («Хрест»).

Але всі ці твори були написані значно пізніше роману Уласа Самчука «Марія», який він створив у 1932-1933рр.

„Марія” – перший в українській літературі художній твір про насильницьку колективізацію, про нещадне винищення справжніх трудівників землі, страшний голодомор 1933 року.

Реалістична розповідь Уласа Самчука про життя українського селянства в умовах радянської дійсності. Повість “Марія” – художня модель життя української родини в історично складний час.

Образ Марії як уособлення мужньої, вольової жінки.

Аудіокнига – роман «Марія» Уласа Самчука (повністю): книга тут!– займе багато часу, але книга цікава. При бажанні можна послухати.

Роман скорочено: сюжет твору

Роман «Марія» (1933)

Літературний рід: епос.

Жанр: роман-хроніка.

Теорія літератури

Роман-хроніка — різновид роману, за основу сюжету якого взято історію суспільних або родинних подій, змальованих у їх часовій послі­довності.

Тема: хроніка життя української жінки як відображення долі се­лянства.

Головна ідея: звеличення праці, любові, материнства, України.

Головні герої: Марія, її перший чоловік Гнат Кухарчук, другий — Корній; Демко, Максим, Лаврін і Надійка (діти Марії й Корнія).

Сюжет:

«Книга про народження Марії»: народження Марії — смерть її батька — закоханість у Корнія — Корнія забирають на сім років у цар­ську армію в матроси — одруження Марії з Гнатом — народження в них дитини й смерть через хворобу — повернення Корнія — розлучення Гна­та й Марії.

«Книга днів Марії»: розбудова нового життя Марії з Корнієм — на­родження сина Демка, а згодом Надійки й Максима — будівництво просторої хати — Корній знову у війську на російсько-японській війні — Гнат спалює на Великдень Маріїну оселю — повернення Корнія — на­родження сина Лавріна — смерть Демка в німецькому полоні від голо­ду — більшовицький переворот — одруження Надійки — більшовицька робота Максима на селі.

«Книга про хліб»: тотальне винищення українського селянства го­лодомором 1930-х років — Максим звинувачує брата Лавріна в контрре­волюції — Марія й Корній під тиском Максима переходять у будинок, покинутий висланими в Сибір сусідами — смерть Маріїної онуки й са­могубство дочки — Корній убиває сина Максима і йде помирати в поле разом зі старим собакою — сповідь Гната перед Марією — смерть Марії.

Літературознавці про твір: Роман має присвяту: «Матерям, що за­гинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933».

«Марія» посідає особливе місце в нашій літературі. Це, здається, перший мистецький твір, де відтворено голодову трагедію українського народу 1933 p. І написаний він того ж страшного 1933-го. Автор не був свідком того нелюдяного шаленства, що відбувалося в ті роки в Украї­ні. Проте його творча уява з неймовірною правдивістю наблизила чита­чів до тієї безпрецедентної трагедійної події. Він дав твір великої життє­вої й мистецької правди. Його присвята книги: «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933» — звучить і звучатиме вічно як мементо морі, як вічне прокляття й оскарження тих, що допро­вадили людей до такого стану.

Роман розгортається у двох планах: з одного боку — у плані суто людському, особистому, психологічному. Людей зображено з усіма властивими їм високими й низькими інстинктами, сильними й слабими рисами характеру, добрими й поганими вчинками. З іншого — у плані соціальних, суспільних стосунків і подій, у рамках яких людина прова­дить своє особисте життя. Подати в реальній мистецькій єдності ці два плани — це велика трудність для кожного автора. Улас Самчук, тоді ще зовсім молодий автор, успішно переміг цю трудність. Сприяли цьому, на нашу думку, три мистецькі компоненти:

·        глибока синівська любов і пошана автора до свого народу, знання його характеру, його життя, його душі, його воління;

·        неповторно авторові, пристрасно-життєдайні, ми б сказали, рубенсівські, а дехто твердить — довженківські, образи українських лю­дей, української природи;

·        властивий тільки Самчукові творчо виявлений стиль ліричного монологу, що, як електричний струм, проймає весь сюжет повісті й три­має читача в постійному напруженні.

Саме ці три компоненти творять високомистецьку цілість сюжету, Де людина, природа й соціальне життя виступають як органічні склад­ники процесу (Г. Клочек).

Поміркуйте: Як ви думаєте, чому радянська влада переслідувала таких, як Улас Самчук?

Завдання: зробити аналіз образу сонця у творі.

Творче завдання: намалювати ілюстрацію до вивченого на уроці твору. 

Успіхів!

Дякую за увагу!

 

Євген Маланюк. «Напис на книзі віршів…»

 

Доброго здоров’я, учні!

Продовжуємо нашу роботу з вивчення літератури письменників-емігрантів.

Тема попереднього уроку: Євген Маланюк. Художнє осмислення трагічної історії України, оптимістичний висновок про її майбутнє в поезії «Уривок з поеми»

Тема цього уроку: Євген Маланюк. «Напис на книзі віршів…» – ліричний роздум про призначення поезії, важливості місії поета закарбовувати свій час для нащадків

Епіграф уроку: Поезія має ту властивість, що зникнути навіки не може: заакумульована в ній творча енергія не лише не гине, а й має здібність періодично відроджуватися.

Євген Маланюк

Завдання нашого заняття:

ü Ознайомитися з біографією Євгена Маланюка;

ü Прочитати поезію «Напис на книзі віршів…»

ü розкрити особливості художнього осмислення долі України в поезії «Уривок з поеми»;

ü пояснити символічність її назви;

ü характеризвати із посиланням на текст поезії «Напис на книзі віршів» погляди митця на призначення поезії, важливість місії поета закарбовувати свій час для нащадків.

ü доводити важливість прояву ініціативи, готовності брати на себе відповідальність;

ü розуміти

зв’язок історичного минулого із сучасністю

Розпочнімо нашу роботу.

Завдання №1 (усно): ознайомтеся з висловлюваннями Євгена Маланюка:

Можна смерть лиш смертю здолати,

Тільки в тім таємниця буття.

І зерно мусить вмерти, щоб дати

В життєдавчому житі — Життя.

Нація — це невсипуща внутрішня «боротьба» сил формотворчих і: ідеотворчих з інертною масою («більшістю») етносу.

Безкриле серце не окрилити.

Наша національна проблема — брак почуття ієрархії.

Поезія має ту властивість, що зникнути навіки не може: заакумульована в ній творча енергія не лише не гине, а й має здібність періодично відроджуватися.

Українській душі бракує почуття трагічного, незважаючи на всю об'єктивну трагічність української історії.

Фальш смертельний у мистецтві.

Тільки вічністю міряти час.

Збагнеш…

Чому стилетом був мій стилос

І стилосом бував стилет.

Поміркуйте:

Яка із цитат вас вразила найбільше?

Чи погоджуєтеся ви з поетом? (усно)

Завдання №2: прочитайте вірш

Стилет чи стилос?

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.

Там дивний ліс зітхає ароматом
І весь дзвенить од гімнів п’яних птиць,
Співа трава, ніким ще не зім’ята,
І вабить сном солодких таємниць,

Там зачарують гіпнотичні кобри
Під пестощі золототілих дів…
А тут — жаха набряклий вітром обрій:
Привабить, зрадить, і віддасть воді.

Та тільки тут веселий галас бою —
Розгоном бур і божевіллям хвиль.
Безмежжя! Зачарований тобою,
Пливу в тебе! В твій п’яний синій хміль!

Прочитайте аналіз цього твору:

Вірш «Стилет чи стилос?» дав назву першій збірці поета. Автор долучається до споконвічної естетичної дискусії: митець може витати в далекому від життя світі мрій, понадземної краси, незворушного спокою чи має боротися за вдосконалення реального світу наближення його до ідеалу, до Бога? Ці дві настанови символізують у вірші взяті з давнини образи — стилет і стилос.

Рік написання: 1925.
Збірка: «Стилет і стилос».

Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: громадянська, філософська

Тема: вибір митцем своєї місії.
Ідея: утвердження ролі митця як борця за долю народу, стилетом (зброєю) і стилосом (паличка для письма) якого стає слово.
Образи:

• людей: ліричний герой — поет; золототілі діви;
• природи: дивний ліс, п’яні птиці, незім’ята трави, гіпнотичні кобри, набряклий вітром обрій;
• предметів і явищ: стилет, стилос; трагічні терези; береги краси; галас бою; розгін бур; п’яний синій хміль.

Оскільки Є. Маланюк — яскравий прихильник символізму, то за кожним образом поезії можна бачити більше, ніж один смисловий шар.

Провідний мотив (ідея): роль митця, його слова в житті суспільства; утвердження думки, що митець повинен безкомпромісно служити народові, формувати свідомість нації.

Віршовий розмір: ямб
Римування: перехресне
Художні засоби: алітерація, асонанс; символ; епітет; метафора; персоніфікація; метонімія; оксиморон; антитеза; риторичний вигук.

·        Словникова робота

Стилет — це зброя (різновид кин­джала), а стилос — це перо (загострена паличка для писання на вкритій воском дощечці). Стилет — це символ боротьби за волю, за ідеали, стилос — це інструмент фіксування думки та краси, символ мистецтва. Ліричний герой розмірковує, що з них ефективніше.

Збірка Є.Маланюка «Стилет і стилос?» побудована на своєрідній художній антитезі.

Стилет — це символ одвічної борні, це свідомий вибір боротьби за ідеали народу.
Стилос — це світ мистецтва у його витонченій гармонії, це музика тонів і півтонів, людських чуттів, це магія краси й добра. У цій збірці ліричний персонаж має вибирати між стилетом і стилосом, але можливостей для вибору майже немає. І ось тоді ліричний персонаж обирає стилос, який нагадує стилет (слово — зброя).

Власне, у назві збірки, як і в однойменному вірші, загострювалася давня проблематика світової літератури: що має бути визначальним у художній творчості — краса чи служіння суспільним інтересам. Частка «чи» у формулі Є.Маланюка виконувала неабияку смислову роль, указуючи на певну нерішучість ліричного героя перед неминучим вибором.

Тому символ терезів як втілення долі поета за такої невизначеності завбачає трагічні наслідки вагання, зумовлює потребу подолання подвійної ситуації.

Отже, Є.Маланюк прагнув, щоб його слово було гострим, як кинджал, тобто стало зброєю в умовах виборювання української державності. Водночас він був проти заземленого, однобокого розуміння проблеми, маючи на увазі історичну закономірність чи, висловлюючись точніше, приреченість митця недержавної нації на служіння національним інтересам, а не естетичним потребам.

Завдання №3:

·        Перегляньте відео:  аудіо вірш «Напис на книзі віршів» - поезія!

·        Запишіть у зошити слова, значення яких вам невідомі, знайдіть їх значення.

·        Запишіть у зошит, або вклейте аналіз цього твору:

Автор: Євген Маланюк.

Дата написання: 4 січня 1925 року.

Збірка – «Земля й залізо» Лірика: громадянська.

Жанр – ліричний вірш

Тема: Звернення поета до свого читача і показ усіх складнощів написання поезії.

Ідея: Важка доля поета як виразника усіх відчуттів внутрішнього світу та дзеркала усіх подій зовнішнього світу.

 Основна думка: Поет творить попри все і будь-якими засобами, бо його мета – поділитись побаченим і відчутим з читачем.

Віршовий розмір – чотиристопний ямб

Римування: перехресне.

“Напис на книзі” художні засоби:

Епітети: напружений, незломно-гордий імператор, залізних строф, творчих катастроф, збурений Батурин, в похмурих загравах, важкі та мускулясті стопи, пруживий ямб, громовий дифірамб, булаву гранчасту, тисячолітній порох.

Порівняння: веду ці вірші, як когорти.

 Звертання: і ти, нащадче мий, збагнеш.

 Метафори: імператор залізних строф; веду вірші в обличчя творчих катастроф; вони ж (похмурі заграви) металом сурмлять майбутньому салют; важкі та мускулясті стопи пруживий одбивають ямб; звучить громовий дифірамб; блиском булаву гранчасту скеровую лише вперед; шматками розпадеться морок; яких цей зір нагледів мет.

Антитеза: це дійсности а не утопій звучить громовий дифірамб; це ще не лет, але вже наступ.

Алюзія: Чому стилетом був мій стилос і стилосом бував стилет (вказівка на власний вірш Є. Маланюка «Стилет чи стилос?»).

Поезія Євгана Маланюка надзвичайно відверта – тут він не боїться розповісти читачу про усі складнощі життя поета, про всі негаразди, які трапляються на його шляху. Та попри все поет – це, перш за все, борець за правду, тому він продовжує писати. І нехай його правду дізнаються нескоро, та одного разу його праця відкриється світові і потрапить у руки до читача.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ievhen-malaniuk-napys-na-knyzi-analiz/

Завдання №4: пройдіть тестування по темі:  тести

Успіху!