Доброго здоров’я, учні!
Працюємо протягом 13-ти уроків над вивченням великої теми: «Практична риторика».
Традиційно повторюємо визначення:
Практична риторика - розглядає предмет і зміст усного публічного виступу, текст виступу, образ оратора, логічну культуру оратора, мовленнєву культуру оратора, композицію і стиль виступу, психологію аудиторії, взаємодію оратора та аудиторії, спілкування з аудиторією як творчий процес, полемічне мистецтво оратора тощо.
Тема цього уроку: Риторичні фігури. Антитеза. Повторення
Завдання нашого
уроку:
· повторити визначення практична
риторика, антитеза, повторення;
· поглибити знання
про побудову усних висловлювань;
· формувати вміння
правильно будувати речення в усному і писемному мовленні;
· користуватися довідковою
літературою й електронними ресурсами для перевірки й удосконалення власного
рівня засвоєння синтаксичної норми;
Міжпредметні зв’язки: Українська
література, історія, мистецтво, риторика, психологія та філософія.
Запишіть виділені визначення у зошити, або
роздрукуйте матеріали уроку:
Отже, розпочинаємо з визначення:
Завдання №1: запишіть визначення
Риторичні фігури (від грец. ῥήτωρ ‘оратор’ та лат. figura ‘зовнішній вигляд,
образ, фігура’) — у вузькому значенні — фігури мовлення, побудовані на
словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер: риторичні звертання, запитання, заперечення, оклик.
У
широкому значенні — синонім до понять фігури мови, стилістичні фігури — засіб підсилення
емоційної впливовості художньої та ораторської мови, побудований на
застосуванні синтаксичних конструкцій, відмінних від порядку слів, узвичаєного
даною мовою. Стилістичні фігури включають тропи і
власне стилістичні фігури.
Антитезу використовують для опису й характеристики предметів, іноді й для
надання іронічного звучання вислову: Всякий, хто вище, то нижчого
гне, — дужий безсильного давить і жме, бідний — багатого певний слуга,
корчиться, гнеться пред ним, як дуга (І. Котляревський).
Хоча антитеза - це риторична фігура, яка використовується в літературних текстах, вона
також отримала простір у повсякденних комунікативних висловах. У багатьох
випадках він використовується, щоб наповнити якусь заяву сарказмом або іронією.
Зазвичай до нього додаються такі терміни, як "але",
"навпаки" або "проте".
Повтор, або
Повторення — найпростіша
стилістична фігура, яка вживається у фольклорній творчості, передовсім у
народній пісні та поезії, зумовлена емоційними та смисловими чинниками:
[...] Що тепер всім воля, —
врізали вам поля,
в головах тополя,
а голів нема (П. Тичина).
У риториці така
стилістична фігура ще має назву тавтологія.
Завдання №2: перегляньте відео: відео тут!
Тавтологія (дав.-гр. ταυτολογία від дав.-гр. ταυτο — те ж саме та дав.-гр. λόγος — мова) —
у риториці, використання повторювання або надлишковості у
мові, коли одна частина висловлювання повністю або частково дублює зміст іншої.
Мимовільне повторювання слів під час мовлення є медичною проблемою — баттологією.
Тавтологію
іноді вважають різновидом плеоназму, або називають «хибним плеоназмом» —
тобто таким плеоназмом, який не є виправданим ані з логічної, ані з експресивної та стилістичної точки зору
(наприклад, «більш тепліший» замість «тепліший», або «популярні
шлягери», «відомі зірки естради», «одноголосний консенсус», «прайс-лист
цін» та ін.). Здебільшого, вживання таких тавтологій є проявом недостатньої
логічної та мовної грамотності.
Найочевиднішою
тавтологія виглядає у словосполученнях, де дублюється один корінь (наприклад, «масляне
масло») або корені різномовного походження з аналогічним змістом («пам'ятний
сувенір», «народний фольклор»), але у деяких випадках такі слова
насправді використовуються у дещо різних значеннях і не повністю дублюють зміст
один одного. Наприклад, у словосполученнях «чорне чорнило» чи «біла
білизна» повторюються корені, але не значення, оскільки чорнило буває не
тільки чорним, а білизна — не тільки білою. Буквальне значення латинського
слова «республіка» (res publica) — «справа народна»,
однак словосполучення «Народна Республіка» здебільшого не сприймається
як тавтологічне.
Тавтологічні
конструкції входять також до експресивно-стилістичних плеоназмів, які активно
використовуються в образній народній та художній мові: «плакати гіркими
сльозами», «думу думати», «гори воно вогнем».
Використання
повторів чи часткове дублювання змісту, яке покращує стиль або робить
висловлювання більш чітким і зрозумілим, зазвичай не характеризується як
тавтологія, хоча і використовує для передачі змісту надлишкові засоби. Іноді
дублювання змісту використовується для того, щоб підсилити або зробити наголос
на певному аспекті висловлювання: наприклад, подарунок за визначенням є
безкоштовним, але дуже часто говорять «безкоштовний подарунок», щоб
наголосити, що немає жодних прихованих зобов'язань, фінансових або будь-яких
інших.
Завдання №3:
Прочитайте текст і виконайте завдання.
Український винахідник
Хто є батьками кіно? Брати Люм’єр? І так, і ні.
Адже за два роки до їхнього відкриття український механік Йосип Тимченко з
фізиком Миколою Любимовим розробили механізм «равлик». Його принцип дії був
узятий за основу створення кінескопа! Тож саме Тимченко є справжнім батьком
кінематографії.
1893 року в Україні (а саме в Одесі) показали два
фільми, знятих за допомогою першого кінескопа. Тимченко випередив братів
Люм’єр! У чому ж тоді справа? Його пристрій не був запатентований… До речі,
кінескоп Тимченка досі зберігається в сховищі Політехнічного музею в Москві.
Однак це не всі досягнення науковця! Він — автор автоматичних метеорологічних, фізичних та астрономічних приладів. За ці винаходи не раз отримував найвищі нагороди на світових виставках. Брав участь у створенні першої моделі автоматичної телефонної станції Фрейденберга (Н. Сукач).
А. Випишіть риторичні фігури й тропи.
Б. Потренуйтеся правильно читати текст для аудиторії (як диктор радіо
чи телебачення). Зверніть увагу на логічні наголоси, довжину пауз та
інтонування речень.
Завдання №4 (творче! – окрема оцінка!): складіть коротку промову на тему, яка вас хвилює, використовуючи антитези та повтори.
Успіху!
Немає коментарів:
Дописати коментар