Практична риторика. Риторичні фігури. Градація. Порівняння.

Доброго здоров’я, учні! 

Працюємо протягом 13-ти уроків над вивченням великої теми: «Практична риторика».

Традиційно повторюємо визначення:

Практична риторика - розглядає предмет і зміст усного публічного виступу, текст виступу, образ оратора, логічну культуру оратора, мовленнєву культуру оратора, композицію і стиль виступу, психологію аудиторії, взаємодію оратора та аудиторії, спілкування з аудиторією як творчий процес, полемічне мистецтво оратора тощо.

Тема цього уроку: Риторичні фігури.  Градація. Порівняння.

Завдання нашого уроку:

·        повторити визначення практична риторика, градація, порівняння;

·     поглибити знання про побудову усних висловлювань;

·   формувати вміння правильно будувати речення в усному і писемному мовленні;

·        користуватися довідковою літературою й електронними ресурсами для перевірки й удосконалення власного рівня засвоєння синтаксичної норми; 

Міжпредметні зв’язки: Українська література, історія, мистецтво, риторика, психологія та філософія.

Запишіть виділені визначення у зошити, або роздрукуйте матеріали уроку:

Отже, розпочинаємо з визначення:

Завдання №1: повторіть визначення

Риторичні фігури (від грец. ῥήτωρ ‘оратор’ та лат. figura ‘зовнішній вигляд, образ, фігура’) — у вузькому значенні — фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер: риторичні звертання, запитання, заперечення, оклик.

У широкому значенні — синонім до понять фігури мови, стилістичні фігури — засіб підсилення емоційної впливовості художньої та ораторської мови, побудований на застосуванні синтаксичних конструкцій, відмінних від порядку слів, узвичаєного даною мовою. Стилістичні фігури включають тропи і власне стилістичні фігури.

Завдання №2: запишіть визначення

Градація сприяє поступовому посиленню, нагнітанню емоцій (або навпаки); дає можливість відтворити динаміку подій, відчуттів: А ми дивились та мовчали, та мовчки чухали чуби. Німії, подлії раби! Підніжки царськії, лакеї капрала п’яного (Т. Шевченко). У місті народжується розкіш, з розкоші неминуче виростає жадібність, з жадібності проривається зухвалість, потім виникають усі злочини й лиходійства (Цицерон).

Порівняння (лат. comparatio) — це один з художніх засобів , у якому один предмет, подія зіставляються з іншими, у яких ці особливості виявлені різко, яскраво. Порівняння виконують зображальну і емоційно-оціночну роль.

У літературознавстві виділяють порівняння прості, поширені, заперечувальні, порівняння-запитання.

Порівняння відбувається за допомогою компаративної зв'язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін. («Блукай та їж недолі хліб і вмри, Як гордий флоренцієць, у вигнанні» — Ю. Клен) або предиката — подібний, схожий, нагадує, здається та ін. («На людське серце свічка є подібна» — Б.-І. Антонич).

Завдання №2: прочитайте статтю: стаття

Завдання №3: випишіть із прочитаного види порівнянь.

Підберіть текст із порівняннями.

Завдання №4 (творче! – окрема оцінка!): складіть коротку промову на тему, яка вас хвилює, використовуючи градацію та порівняння.

Успіху!