Пунктуаційна норма. Двокрапка у складному реченні. Двокрапка у складному реченні.

 

Доброго здоров’я, учні! 

Ще раз нагадую про необхідність активно брати участь у наших заняттях, тримати зворотній зв’язок та вчасно надсилати виконані завдання на перевірку.

Сподіваюся на Вашу відповідальність.

Ми вивчаємо тему: «Пунктуаційна норма».

Тема уроку: Двокрапка у складному реченні.

Лексична тема уроку: Українська поезія.

Визначення (для повтору!):

Пунктуаційні норми - це система правил, що регулюють вживання розділових знаків: крапки, трьох крапок, знака оклику, знака питання, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, лапок, дужок, абзацу. Свідоме засвоєння пунктуаційних норм сприяє виробленню умінь і навичок безпомилкового вживання розділових знаків.

Завдання нашого уроку:

·        повторити визначення пунктуаційної норми;

·     поглибити знання про побудову речення;

·        формувати вміння правильно будувати речення в усному і писемному мовленні;

·        знаходити і виправляти пунктуаційні помилки; 

·        користуватися довідковою літературою й електронними ресурсами для перевірки й удосконалення власного рівня засвоєння синтаксичної норми; 

Отож, розпочинаємо працювати!

Завдання №1: 

Перегляньте коротке відео по темі: підготовка до ЗНО

Завдання №2:  Повторити правила, правила з таблиці записати у зошити: І. У простому реченні У простому реченні двокрапку ставимо перед однорідними членами після узагальнювальних слів — займенників та займенникових прислівників (всі, все, ніхто, ніщо, скрізь, усюди, ніде та ін.), слів (словосполучень), що є назвами родового поняття або чогось цілого щодо однорідних членів як назв видових понять або частин цілого (з можливою наявністю перед переліком також пояснювальних сполучників наприклад, як-от, а саме і под.): У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи (М. Коцюбинський); Несуть пани есаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую, Три рушниці-гаківниці І три самопали… (Т. Шевченко); Заснув <…>, і снилися красиві коні: сірі, гніді, вороні (В. Симоненко). Двокрапку перед однорідними членами речення можна ставити й за відсутності узагальнювального слова, якщо тільки перед переліком робиться попереджувальна пауза, а однорідні члени вимовляються з перелічувальною інтонацією: Та в цю хвилю двері розчинились і ввійшли: якийсь рудобородий в довгому старім плащі подертім; з лірою ж за ним дідок кошлатий, що все кашляв та все очі мружив; ще й третій, що безруко щуливсь, лиш рукав сорочки теліпався (П. Тичина). Таке вживання двокрапки характерне переважно для стилів книжної мови (офіційно-ділового, наукового, публіцистичного), наприклад: На засіданні присутні: начальник цеху, майстри, інженери і робітники. ІІ. У складному реченні У складному реченні двокрапку ставимо в таких позиціях. 1.     Між частинами безсполучникового складного речення або складної синтаксичної конструкції, якщо друга (наступна) його частина: а) розкриває зміст першої (попередньої) частини (в цілому або одного з її членів): Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів (М. Коцюбинський); Вірю: до скону віків не порушиться слово богинь! (Леся Українка). У заголовках, назвах рубрик і т. ін.: Український правопис: так і ні (К., 1997) — назва книжки; Друга світова війна: причини поразок і перемог; б) указує на причину або рідше, навпаки, на наслідок того, про що йдеться в першій (попередній) частині: Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку (І. Нечуй-Левицький); Як мала у тебе сила, То з гуртом єднайся ти: Вкупі більше зробиш діла, Швидше дійдеш до мети (Б. Грінченко); Як і вони, я був щасливим: Із теплих уст ловив слова, Що казкою ставали, дивом, В якому всесвіт ожива (О. Ющенко); Віхола розпочалася з самісінького ранку: вийти з хати просто неможливо (О. Кобилянська). 2.     У реченнях з прямою мовою після слів автора (див. 167, І, пп. 3, 4). 3.     У складних реченнях, проміжних між складним безсполучниковим і складнопідрядним, коли зміст їхньої другої частини пояснює, уточнює зміст першої частини, а в складі другої частини є підрядні сполучники і сполучні слова: Вирішили зробити таким чином: щоб щепленням проти грипу одночасно охопити школи всього району; Ідуть дівчата в поле жати Та, знай, співають ідучи: Як проводжала сина мати, Як бивсь татарин уночі (Т. Шевченко). Таблиця Двокрапка в безсполучниковому складному реченні ставиться тоді, коли друга частина його вказує на причину того, про що йдеться в першій частині розкриває, пояснює або доповнює зміст першої частини в цілому чи одного з її членів Позбавивши себе лісових блукань з рушницею за плечима, він би, мабуть, не прожив і року: в цих блуканнях був його порятунок (О. Гончар) Із синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів (М. Коцюбинський) [ ]: [причина]. [ ]: [пояснення]. [ ]: [доповнення]. Завдання №3:  Змоделювати й записати уривки з поетичних творів В. Симоненка, дібравши їхнє продовження з другого стовпчика. Визначити, у яких із них між частинами вживається кома, а в яких — двокрапка. Довести це за допомогою правил пунктуації. 1. Я тут один, мов у чужому краї... 2. Не розірвати цю холодну тишу... 3. Не бажаю я нічого, хочу тільки одного... 4. Осінній вечір морозом дихав... 5. Сусіди кажуть... 6. Дівчата кажуть... 7. Лягли шляхи нові, широкі й вольні... ...Стуку серця дорогого біля серденька мого. ...Ніхто мене, як друг, не привіта. ...У небі місяць, немов п’ятак... ...парубок нічого... ...Степи, озера й ріки ожили. ...хлопець так собі... ...Вона міцна й похмура, мов граніт. Лінгвістична гра «Третє зайве»        Записати речення, розставляючи потрібні розділові знаки. Визначити, яка синтаксична конструкція в кожній групі речень є «зайвою». Вибір обґрунтувати. І. 1. І сниться сон мені неначе Десь на холодній чужині Якийсь вигнанець гірко плаче І заздрить мертвому мені. Олександр Олесь 2. Голос духа чути скрізь По курних хатах мужицьких По верстатах ремісницьких По місцях недолі й сліз. І. Франко 3. Волошко загадко велика В тобі є вічна таїна Ти водночас і скромно-дика І незбагненно чарівна. Д. Білоус ІІ. 1. Хтось з великих сказав Усе минає, а слово залишається (М. Слабошпицький). 2. Не бійтесь заглядати у словник Це пишний яр, а не сумне провалля... М. Рильський 3. Варто відзначити Ярослав Мудрий був людиною всебічно розвиненою (С. Махун).         Зробити висновок про вживання двокрапки в простому і складному реченнях.

Завдання №4 (творче! – окрема оцінка!): напишіть есе «Мій улюблений поет».

Успіху!