Прикметники, що перейшли в іменники.

Доброго здоров’я, учні!

І знову урок української мови.

Нагадую: зараз ми працюємо над вивченням великої теми: «Морфологічна норма».

Відразу пригадуємо визначення:

Морфологічні норми – це загальноприйняті правила вживання граматичних форм слів, що вивчає розділ мовознавства – морфологія.

Дві великі теми, над якими ми працювали:

1.        Правильне вживанням іменників

2.        Правильне вживанням прикметників.

 

Тема цього уроку стосується обох цих тематичних блоків, адже ми будемо вивчати: Прикметники, що перейшли в іменники.

Лексична тема: Художниця Катерина Білокур.

      Завдання нашого уроку:

·                        пригадати визначення прикметника та іменника, особливості цих частин мови;
·                        поглибити знання про прикметники, що перейшли в іменники;
·                        формувати вміння правильно їх уживати в усному і писемному мовленні;
·                        знаходити прикметники, що перейшли в іменники у тексті, правильно визначати,  яким членом речення виступає таке слово; 
·                         користуватися словниками, довідковою літературою й електронними ресурсами для перевірки й удосконалення власного рівня засвоєння морфологічної норми; 

Міжпредметні зв’язки: художня культура, образотворче мистецтво.

Завдання №1:

Заповніть кола Вена: у вільних секторах вкажіть відмінні ознаки прикметника та іменника, а в спільному полі – спільні.

А зараз пригадаємо, де взялися в українській мові прикметники.

Більшість прикметників в українській мові є похідними, тобто такими, що утворюються від інших частин мови, наприклад:

• іменників: сила —> сильний, виставка —> виставковий.

• дієслів: діяти  —>діяльний, чинити —> чинний,

• прикметників: білий —> білявий, смачний —> пресмачний,

• прислівників: сьогодні  —> сьогоднішній, учора  —> учорашній.

Деякі прикметники не походять (не утворюються) від інших частин мови. Вони називаються непохідними: мертвий, ясний, сухий, мокрий, легкий.

Завдання №2:

Спишіть текст. Розберіть прикметники за будовою. Визначте спосіб їх творення та запишіть слова, від яких вони походять.

Народна художниця Катерина Білокур починала малювати вуглиною на шматочках полотна, картоні та фанері. Батьки вважали це безглуздим заняттям. їм здавалось, що жінка має бути гарною господинею. А вона мріяла про казкові, прекрасні квіти… Мистецтво не відпускало її. І Катерина остаточно вирішила: «Я буду художником» (За І. Палійським).

Як бачимо, більшість прикметників є похідними, тобто такими, що утворилися від інших частин мови, серед похідних прикметників переважають ті, що утворилися від іменників.

Проте, не тільки прикметники утворюються від іменників, є і зворотнє явище. Наприклад: синій – синь, блакитний – блакить, зелений – зелень тощо. У даному випадку іменники утворюються безафіксним способом (відкидання значущої частини слова – у даному випадку суфіксів. Здебільшого це відбувається з якісними прикметниками.

Також є ще один вид словотворення – перехід однієї частини мови в іншу.

Це морфолого-синтаксичне словотворення.

Перехід слова з однієї частини мови до іншої, супроводжуваний перетворенням відповідних парадигматичних характеристик, називається конверсією (від лат. conversio — перетворення, зміна)^.

Слово набуває нового частиномовного (категорійного) значення, відбуваються зміни в граматичних категоріях, іншою стає типова синтаксична функція.

Наприклад, прикметник у ролі підмета або додатка позначає не ознаку предмета, а особу або предмет: Зійшов молодий місяць. До хати увійшов молодий. 

Відповідно до виконуваної ролі в реченні субстантивований прикметник молодий позначає особу чоловічої статі, втрачає здатність змінюватися за родами: молодий і молода виступають як словотвірні родові кореляти, а не словоформи одного слова.

У сучасній українській мові існують такі процеси переходу слів з однієї частини мови в іншу: субстантивація, ад'єктивізація, прономіналізація, адвербіалізація, нумералізація та інтер'єктивація, спостерігаються також різні переходи між службовими словами та вербалізація.

Нас цікавить субстантивізація — перехід інших частин мови в іменник. Перехід прикметника (дієприкметника) в іменник супроводжується набуттям частиномовного значення предметності і типової синтаксичної функції підмета, додатка, змінами в категоріях роду, числа, відмінка (стали самостійними, незалежними).

Наприклад: пряма (ім.) ← пряма лінія, минуле (ім.) ← минуле життя, лютий (ім.) ← лютий мороз, добові ← добові витрати, гроші.

 Рідше субстантивуються займенники і порядкові числівники: свої допоможуть ← свої люди допоможуть, перший спіткнувся ← перший бігун спіткнувся.

Записати у зошити:

Субстантивація прикметників буває повна і неповна.

При повній субстантивації прикметники цілком переходять в іменники і не вживаються як прикметники: придане, набережна, пальне, Рівне, Ніжин.

При неповній субстантивації прикметники вживаються і як найменування предмета, і як найменування ознаки: хворий, бідний, рідний, старий, старший, малий, полонений, подорожній, їздовий, колискова, сліпий, кривий, пряма, минуле, майбутнє, прийдешнє.

Прикметники, набуваючи іменникового значення, зберігають прикметникову систему відмінювання за відмінками і числами, але втрачають здатність змінюватися за родами.

Завдання №3: прочитайте тест про Катерину Білокур. Спробуйте написати власне враження від прочитаного, використовуючи прикметники, що перейшли в іменники: придане, рідні, минуле, майбутнє, прийдешнє, наболіле, знайомий, відомі та інші.

У віці 6—7 років Катя навчилася читати. На сімейній раді було вирішено  не віддавати дівчину до школи, щоб зекономити на одязі та взутті. Малювати почала з ранніх років, однак батьки не схвалювали це заняття і забороняли ним займатися.

Катерина продовжувала малювати потайки від рідних, використовуючи для цього полотно та вугіль. 

У 1922–1923 рр. Катерина дізналася про Миргородський технікум художньої кераміки.

У технікум Катерину не приймають через відсутність документа про закінчення семирічки. Вражена відмовою, вона повернулася додому пішки.

1928 року дізналася про набір студентів у Київський театральний технікум і вирішує спробувати свої сили. Але ситуація повторюється: їй знову відмовляють з тієї ж причини.

Навесні 1940 року Катерина чує по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко^[4]. Звертається до співачки з листом, заадресувавши його: «Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко».

До листа додає малюнок калини на шматкові полотна. Малюнок вразив співачку. Порадившись із друзями — Василем Касіяном і Павлом Тичиною — вона звертається у Центр народної творчості, після чого до обласного центру надходить розпорядження знайти Катерину Білокур і поцікавитися її роботами.

1940 року в Полтавському будинку народної творчості відкривається персональна виставка художниці-самоучки з Богданівки, яка на той час складалася лише з 11 картин.

Виставка мала величезний успіх. 

Катерина Білокур зуміла сягнути вершин успіху і прославити українське мистецтво на цілий світ.

Пропоную переглянути відео про Катерину Білокур: https://www.youtube.com/watch?v=OVywCDbkC8Q

Дякую за увагу! Бажаю Вам успіху у навчанні та розвивати свої власні таланти попри всілякі перепони.