Практична риторика. Аргументи й докази.

Шановні учні!

Нагадую: ми вивчаємо цікаву та потрібну у повсякденні тему: Практична риторика.

На минулих уроках ми розглядали ось такі теми:

·        Практична риторика. Суперечка як вид комунікації. Різновиди суперечки.

·        Правила ведення суперечки.

Сьогодні ми спробуємо розібратися, як будувати свій виступ таким чином, щоб це було переконливо та схиляло аудиторію на ваш бік.

Тема нашого уроку: Аргументи й докази.

Завдання нашого уроку:

·        З’ясувати значення термінів: «аргумент», «доказ»;

·        усвідомити важливість підбору правильних аргументів та переконливих доказів;

·        зрозуміти  мету їх використання у спілкуванні;

·        дізнатися, як краще побудувати свій виступ перед аудиторією та як вигідніше подати свої аргументи та докази;

·        формувати вміння правильно говорити в усному мовленні;

·         користуватися словниками, довідковою літературою й електронними ресурсами для перевірки й удосконалення власного рівня ораторських здібностей.

Міжпредметні зв’язки: Українська література, історія, мистецтво, риторика, психологія та філософія.

Традиційно розпочинаємо з початку J

Запишіть виділені визначення у зошити, або роздрукуйте матеріали уроку:

У тлумачному словнику слово аргумент визначено так: 1. Підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь. 2. мат. Незалежна змінна величина (Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т.  Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – С. 35).

Синоніми допоможуть поглибити розуміння смислу слова аргумент: довід (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), підтвердження, свідчення, посвідчення, рідше резон, розм. притика, розм. доказ (перев. фактичний, речовий).

У власному висловленні аргумент – це судження, міркування, докази, доводи, підтвердження, які використовує автор для доведення своєї тези – ідеї, яка була чітко визначена на початку тексту.

Слово аргумент має спільнокореневі слова аргументування й аргументація:

·  аргументування – це процес надання аргументів, доводів, підтверджень, свідчень, доказів на користь виправданості й істинності погляду на якесь питання чи проблему;

·  аргументація – сукупність аргументів, використаних для аргументування.

Інколи слова «аргументування» й «аргументація» вживають як синонімічні, хоча різниця між ними є: аргументування – процес, а аргументація – результат аргументування, виявлений у сукупності аргументів.

Також варто згадати і третє спільнокореневе слово:

Аргументованість - досягається доречним використанням доказової бази висловлювання (доказами, тобто аргументами, можуть бути  певні цифри, дати, доведені факти, погляди визначних дослідників певної галузі знань тощо).

Основна, найважливіша частина публічного виступу, являє собою доказ оратором якоїсь думки чи ідеї. Тому, наскільки успішно він це робить, залежить успіх його виступу.

Завдання: написати тезу та три аргументи до неї на тему, яка Вас хвилює.

Щоб це зробити, ознайомтеся з наступним матеріалом:

Техніка аргументації

Аргументація – це інтелектуальна діяльність з аналізу і створення доказів, необхідних для усіх подальших суджень.

Аргументи – докази, які учасники суперечки використовують для переконання партнерів у своїй правоті. Аргументи поділяють на такі групи:

·  • аргументи раціональні – "аргументи до справи";

·  • аргументи ірраціональні (психологічні) – "аргументи до людини". Л. І. Мацько зауважує, що кожен учасник спілкування повинен знати основні критерії добору аргументів:

·  • міцний зв'язок з тезою – аргумент має бути спрямований саме на цю тезу, а не розпорошуватися на всі;

·  • істинність, вірогідність доказу;

·  • орієнтація на обрану аудиторію;

·  • паралельне використання аргументів "за" і "проти", виваженість доказів для того, щоб переконатися в перевазі істинних;

·  • образна форма аргументації, оскільки це сприяє більш інтенсивній активізації пізнавальної діяльності слухачів.

Сучасні дослідники виділяють такі джерела отримання аргументів: фанти, авторитети, відомі істинні судження

Факти – найбільш надійний вид аргументів. Узагальнюючи факти, слід пам'ятати:

·  • якщо доповідачеві відомі всі факти, що повністю розкривають аналізоване явище, і він використовує ці фактичні відомості для подальших висновків, то він діє за допомогою так званої "повної" індукції;

·  • зазвичай учаснику суперечки відомі типові й конкретні випадки, які він узагальнює висновком про всю сукупність таких випадків ("неповна індукція"); доводячи, необхідно аналізувати всі доступні факти. Авторитети. Звернення до авторитетів – один із найбільш поширених видів аргументів у суперечці. Якщо використовувати посилання на авторитети як докази, необхідно пам'ятати про те, що авторитети повинні бути прийнятними в цій аудиторії, тобто вони насправді повинні мати високий статус.

Відомі істинні судження. Це закони, теорії, аксіоми, традиційно прийняті в певній людській спільноті як беззаперечно правильні.

Дібравши аргументи, необхідно оцінити їхню силу. У риториці суперечки аргументи розрізняють за силою:

·  • вичерпні: доказ, який повністю доводить правоту певної думки, виявляється рідко; у суперечці його рекомендують висувати як завершальний удар по позиціях супротивника;

·  • головні: у суперечці висуваються постійно, в найбільш зручній ситуації; допоміжні докази висуваються як доповнення до головних;

·  • суперечливі: такі факти, які можна використовувати і "за", і "проти" позиції, що доводиться; такі аргументи слід використовувати дуже обережно;

·  • запасні: рекомендується не всі докази використовувати в процесі суперечки.

Важливо не лише вміло дібрати аргументи в суперечці, але й правильно їх використовувати у структурі доведення. Логічне доведення тричленне:

·  • теза (судження, істинність якого доводять);

·  • аргументи;

·  • логічний зв'язок між ними (демонстрації).

Отже, аргументацій – це майстерний добір переконливих доказів. Основа аргументації – складна логічна операція, що є комбінацією суджень як елементів доказу: теза – аргумент – демонстрація.

Оратор аргументує свою точку зору, тобто здійснює аргументацію.

Під аргументацією розуміється процес приведення доказів, пояснень, прикладів для обґрунтування якої-небудь думки перед слухачами або співрозмовником.

Теза – це головна думка (тексту або виступу), виражена словами, це головне твердження оратора, що він намагається обґрунтувати або довести.

Аргументи – це докази, що наводять на підтримку тези. Аргументи – це факти, приклади, твердження, пояснення, словом, усе, що може підтвердити нашу тезу.

Від тези до аргументу можна поставити запитання «чому?», а аргументи відповідають: «тому, що».

Аргументи, які наводить оратор, бувають двох типів: аргументи «за» (за свою тезу) і аргументи «проти» (проти чужої тези).

Ваші аргументи «за» повинні бути:

– правдивими, опиратися на авторитетні джерела;

– доступними, простими й зрозумілими;

– максимально близькими до думки більшості аудиторії;

– відбивати об'єктивну реальність, відповідати здоровому глузду.

Аргументи «проти» повинні переконати аудиторію в тім, що аргументи, які наводять на підтримку критикованої вами тези, слабкі, не витримують критики.

Важливе правило аргументації: аргументи треба приводити в системі. Це значить, що треба продумати, з яких аргументів почати, а якими закінчити.

Аргументи повинні бути переконливими, тобто сильними, з якими всі погоджуються.

Оптимальним числом аргументів при доказі тези можна вважати число «три»:

один аргумент – це просто факт,

на два аргументи («по-перше, по-друге») – можна заперечити (по-перше, по-друге), а на три аргументи це зробити складніше.

 Третій аргумент – це третій удар;

Правила аргументації

1. Визначте тему свого виступу й сформулюйте її.

Наприклад: «Я хочу поговорити про...», «Мене сьогодні цікавить питання про...», «Існує така проблема – ...» і т.д.

2. Сформулюйте основну тезу свого виступу.

Наприклад: «Мені здається, що..., і от чому».

3. Підберіть аргументи на підтримку своєї тези.

4. Наведіть аргументи в системі – розташуйте їх у певному порядку: по-перше, по-друге, по-третє й т.д.

5. Якщо необхідно, спростуйте протилежну тезу, навівши аргументи проти неї.

6. Зробіть висновок.

Універсальні прийоми ефективної аргументації

– Будьте емоційні. Аргументи, що наводять емоційно, здаються аудиторії переконливішими.

– Звертайтесь до життєво важливих для слухачів фактів (безпека, здоров’я, добробут, майбутнє дітей).

– Намагайтесь показати реальну користь для слухачів від ваших пропозицій або інформації для слухачів.

– Персоніфікуйте свої ідеї (тобто називайте імена людей, які підтримують ту або іншу точку зору, висловлюйте свою особисту думку).

– Будьте лаконічні.

– Короткі виступи добре запам’ятовуються й здаються аудиторії більше розумними й правильними.

– Використовуйте випереджальне обговорення заперечень.

Передбачаючи заперечення, краще викласти їх заздалегідь самому й заздалегідь на них відповісти. Наприклад: «Тут звичайно заперечують, що...», «Я знаю, мені можуть заперечити, що...» і т.д. Сказавши так, викладете своє розуміння проблеми, й останнє слово залишиться за вами.

– Посилайтесь на авторитети (цитуйте думки авторитетних для аудиторії людей).

– Використовуйте цифри.

Статистичні дані, цифровий матеріал мають значну переконливість практично для будь-якої аудиторії. Однак, як ми вже відзначали вище, цифр повинно бути небагато, тоді вони переконливі, їх краще округляти й не давати довгих рядів цифр. Статистичні дані треба давати в порівнянні або в пропорції й точно вказувати джерело статистичних даних (принаймні бути завжди готовим точно назвати його).

– Опирайтесь на наочність.

Близько 20% інформації публічного виступу засвоюється аудиторією тільки за рахунок аудіовізуальних прийомів (таблиці, схеми, графіки, відеоматеріали й ін.).

Використання наочних засобів у процесі усного виступу вимагає дотримання ряду правил, основні з яких сформулювали П. Сопер і Ф. Снелл:

1. Якщо наочний матеріал не є істотно необхідним для пояснення або порушення інтересу до мови в цілому, то застосування його безглуздо.

2. Заздалегідь нічого не виставляти, робити це тільки в потрібний момент.

3. Не включати в таблиці й графіки слова, які не будуть усім видні.

4. Не говорити аудиторії: «Отут, щоправда, погано видно…» – краще в такому випадку взагалі не вішати таблицю.

5. Кожна таблиця повинна мати крупно написану назву, всі написи повинні бути виконані горизонтально.

6. Статистичним таблицям надавати вид діаграм, що відбивають розміри, тенденції. Найефектніші графіки, як показують дослідження, – у формі різнобарвних прямокутників різної висоти.

7. Обов’язково словесно погоджувати ваші судження із зображенням на таблицях і графіках.

8. Звертатися до слухачів, а не до наочності.

9. Наочність забрати, таблиці зняти, з дошки стерти, як тільки це стало непотрібним, щоб надалі це не відволікало слухачів.

10. Не роздавати слухачам ніякої наочності – це відволікає аудиторію, знижує рівень уваги, усю наочність треба тримати при собі.

11. Якщо слухачі розглядають наочність, що ви повісили, зробіть паузу, дайте їм закінчити.

12. Якщо ви демонструєте слухачам який-небудь предмет, тримаючи його в руці, тримаєте його на рівні плечей або на 5 сантиметрів вище.

13. Використайте гумор.

Гумор любить будь-яка аудиторія. Жарти добре запам’ятовуються, вони піднімають престиж оратора, знімають втому й напругу. П. Сопер відзначає, що кращий гумор у публічному виступі – це оригінальний, тобто свій власний.

Звісно, не кожний оратор здатний до такого гумору, але ефективний і запозичений гумор, варто тільки робити посилання на автора жарту або анекдоту. Веселий настрій аудиторії, що виникає в результаті використання оратором гумору, може бути створений за рахунок посилання на місцеві умови, особливості; на ситуацію виступу; на зауваження попередніх ораторів. Д. Карнегі рекомендує ораторові жартувати на свою адресу – це завжди налаштовує до нього аудиторію.

Ф. Снелл сформулював для ораторів ряд правил «розповідання смішних історій». От вони, з деякими додаваннями [23].

1. Розповідайте тільки те, що добре знаєте.

2. Ваш жарт повинен бути зрозумілим усім присутнім.

3. Жарт повинен розвивати тему вашої мови.

4. Жарт повинен бути коротким.

5. Розповідаючи жарт або анекдот, не можна плутатись або збиватись.

6. Не користуйтесь старими гостротами – гірше всього, якщо аудиторія скаже: «Старе!».

7. Перед великою аудиторією уникайте пікантних жартів і подробиць. У вузькому колі такі жарти припустимі, але в оточенні великої кількості незнайомих людей багато слухачів почувають себе від таких жартів ніяково.

8. Не робіть великих пауз для сміху й оплесків.

Такі основні загальні правила й прийоми ефективної аргументації.

Це все використовує один із кращих ораторів сучасності екс-президент США Барак Обама:  Перегляньте відео!

Нагадую: сьогодні лише одне завдання. Виконайте його!

Завдання: написати тезу та три аргументи до неї на тему, яка Вас хвилює.

Успіху! Дякую за увагу!