Практична риторика. Полемічні прийоми.

Шановні учні!

Нагадую: ми продовжуємо вивчати життєво важливу для Вас тему: Практична риторика.

На минулих уроках ми розглядали ось такі теми:

• ·        Практична риторика. Суперечка як вид комунікації. Різновиди суперечки. 
• ·        Правила ведення суперечки. 
• 
  
• ·         Аргументи й докази. переглянути урок

Ми продовжуємо відточувати своє мистецтво красномовства. Тема нашого заняття на сьогодні: Полемічні прийоми.

Завдання нашого уроку:

·        З’ясувати значення терміну: «полеміка»;

·        усвідомити важливість використання полемічних прийомів;

·        дізнатися, як краще побудувати свій виступ перед аудиторією за допомогою полемічних прийомів;

·        формувати вміння правильно говорити в усному мовленні;

·         користуватися словниками, довідковою літературою й електронними ресурсами для перевірки й удосконалення власного рівня ораторських здібностей.

Міжпредметні зв’язки: Українська література, історія, мистецтво, риторика, психологія та філософія.

Запишіть виділені визначення у зошити, або роздрукуйте матеріали уроку:

Серед методів і прийомів спілкування з аудиторією важливе місце посідає полеміка - одна з ефективних форм впливу на слухачів, найважливіший засіб їх переконання.

Полеміка (грец. πολεμικά від πολέμιον, «ворожнеча») — стан суперечки, диспут при обговоренні або вирішенні проблем. Разом з цим поняттям використовуються: дебати і дискусія.

Щодо цього, розгляньмо питання про те, як і за яких обставин вона виникає, як організовується, як активізує слухачів.

Робота з ілюстрацією:

 

Завдання: Розгляньте малюнок. Подумайте, про що можуть розмовляти зображені на ньому люди. Чому кожен із них уявляє щось своє? Як можна назвати таку бесіду?

Уміння організовувати полеміку, скеровувати її потребує від оратора великої майстерності, глибоких знань. Гостра полемічна бесіда - найскладніша форма зближення з аудиторією, адже полеміку можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок щодо того чи іншого питання, тобто публічний спір з метою захистити, обстояти свою точку зору і спростувати думку опонента.

З даного визначення випливає, що полеміка відрізняється від дискусії, диспуту саме своєю цілеспрямованістю. Учасники дискусії, диспуту, зіставляючи суперечливі судження, намагаються дійти єдиної думки, знайти загальне рішення, встановити істину.

Мета полеміки інша - потрібно здобути перемогу над опонентом, обстояти і затвердити власну позицію.

Полеміка - це наука і мистецтво переконувати. Вона вчить стверджувати думки аргументованішими, переконливими і безперечними науковими доказами. Отже, мета полеміки - досягнення істини чи її перевірка.

Як слід вести полеміку, щоб вона була корисною і продуктивною? Насамперед необхідно оволодіти деякими принципами полеміки.

Одним із принципів ведення полеміки є чесність і принциповість ведення полеміки. 

Перед тим, як спростувати погляди опонента, потрібно точно і чітко сформулювати позицію, згідно з якою полемізують.

Визначеність предмета спору і вихідних позицій - одна з основних вимог до полеміки.

У жодному разі не можна перекручувати позицію опонента. Цим оратор підриває довіру до власної позиції у слухачів. Потрібно виявити дійсні й істинні положення опонента і вміти критикувати їх.

Важливого значення набуває і принцип використання емоцій у полеміці. 

Певна річ, без людських емоцій ніколи не було, нема і не може бути пошуку істини. Не можна вести полеміку без емоційного, суб'єктивного ставлення до питань, що обстоюються. Проте не слід перебувати у полоні емоцій, тобто давати перевагу почуттям над розумом.

Характерний принцип полеміки - виявлення невідповідностей і суперечностей у поглядах опонента, однобічності його позицій. Зрозуміло, воно потребує опанування діалектичною і формальною логікою, наявності високої культури мислення. Якщо оратор глибоко і до кінця переконаний в істинності своєї позиції (а інакше немає сенсу її обстоювати), належить розкрити хибність позицій опонента: продемонструвати слухачам, чому вона помилково уявляється їм правильною, привабливою; висвітлити, внаслідок яких лавірувань опонент зміг зробити свою позицію зовні переконливою і логічною.

Відомо, що істина потребує не декларування, а доказу. Не роблячи екскурсу в логіку, можна висловити низку міркувань про застосування різних способів аргументації.

У дискусії з малопідготовленою аудиторією, мабуть, доречно застосувати метод індукції, тобто спочатку висунути тезу, а потім на переконливих прикладах довести її істинність.

Для підготовленої аудиторії доцільніше використовувати метод дедукції.

Існує й третій спосіб доказу - аналогія, яка відрізняється особливою наочністю. Вона дозволяє доступно пояснити, доказати надто складні положення, активізує увагу* слухачів і підвищує переконливість мови.

Важливим принципом ведення полеміки є також уміле використання гумору, іронії, сарказму, сатири. 

Висміювання опонента - прийнятний захід у ході полемічної бесіди. Однак його застосування потребує дотримання певних вимог.

·  По-перше, ніяким гумором, ніякою іронією, жодним сарказмом не можна підміняти логічну критику і розкриття позицій опонента. У полеміці сарказм, гумор, жарт над суперечником повинні вживатися в поєднанні, в сукупності з усіма іншими заходами розкриття і критики позиції опонента.

·  По-друге, як у ході полеміки в цілому, так і у використанні гумору необхідна тактовність. До гумору слід удаватися тактовно, не торкаючись гідності особистості.

У процесі полеміки використовуються різні прийоми. Дуже добре, якщо сторона, яка стоїть на правильних позиціях, зможе передбачити можливі заперечення сторони протилежної і навіть відкрито висловити це передбачення: нам скажуть...", "тут нам можуть, мабуть, заперечити..." і т. ін.

Дозволеним у полеміці є прийоми доведення аргументів опонента до абсурду. Буцімто становлячись на його місце, мовби договорюючи за нього, можна показати, до якої безвиході за логікою приведуть його безпідставні судження. Між іншим, до цього прийому і зводилась Сократова іронія.

Можна використовувати прийом "відтягнути заперечення". 

Він означає, що заперечення можна, хоча і небажано, трохи відтягувати, якщо з якихось причин (розгубленість, безпам'ятність.) в даний момент немає сил одразу заперечити і необхідний деякий час, щоб зібратися з думками. Зрозуміло, бажано бити одразу по головних і сильних аргументах противника. Але якщо проти них не знайшлося миттєвих вагомих заперечень, потрібно спочатку спростовувати другорядні доводи, а потім, зібравши сили, спрямувати удар на головні.

В полеміці можна використовувати прийом "заковтування гачка", суть якого полягає в наведенні доводів на користь противника (з якими той згодний), а потім - несподівана демонстрація їх неспроможності.

В окремих випадках доцільно застосовувати полемічні прийоми "зіставлення суб'єктивних прагнень опонента з об'єктивним значенням його позиції". Даний прийом роз’яснює тому, хто помиляється, істинний, в деякій мірі прихований від нього смисл його позиції (на чий млин він ллє воду).

Всі ці прийоми вважаються припустимими, вони можуть використовуватися в публічному спорі. їх застосування не заважає з'ясуванню істини, не компрометує опонента. Є ще інші варіанти полемічних прийомів:

Гумор та Іронія посилюють емоційний вплив на слухачів, допомагають "розрядити" напружену атмосферу.

Прийом бумеранга – "бий ворога його ж зброєю": полягає в тому, що теза чи аргумент обертається проти того, хто їх висловив.

Зведення до абсурду. Демонструється хибність тези, оскільки наслідки, що випливають з неї, суперечать дійсності.

Атана запитаннями. У суперечці важливо ставити запитання: відповідати завжди складніше, ніж запитувати. Мета цього прийому – перехопити ініціативу, ускладнити становище опонента.

У багатьох сферах професійної діяльності людини, що проходить у системі "людина – людина", можливе проведення полеміки, учасники якої послуговуються загальноприйнятими полемічними прийомами й дотримуються визначених правил.

Правила проведення полеміки

·  1. Не слід сперечатися без особливої необхідності. Якщо ε можливість досягти згоди без суперечки, треба її використовувати.

·  2. Суперечка може виникнути лише за наявності несумісних уявлень про один і той самий об'єкт, явище.

·  3. Можна обговорювати тільки те питання, яке добре знають обидві сторони.

А. Будь-яка суперечка повинна мати свою чітко визначену тему й предмет.

·  5. Необхідно узгодити з опонентом предмет суперечки й порядок ведення полеміки.

·  6. Не відхилятися від обговорюваної теми й не змінювати предмет обговорення.

·  7. Не допускати переходу "на особистості". Замість обґрунтування тези не намагатися звернутися до почуттів і настрою слухачів: оцінюють не вчинки людини, а її позитивні й негативні риси.

·  8. Не приписувати опонентові використання некоректних прийомів ведення суперечки.

·  9. Виявляти принциповість, але не впертість.

·  10. Дотримуватися етики ведення полеміки: спокій, витримка, доброзичливість, повага й толерантне ставлення опонентів один до одного.

Завдання: виконати вправу № 314 (с. 180) із цього підручника: Тисни СЮДИ!

Успіху! Дякую за увагу!