Доброго здоров’я, учні! Урок тут!
Вас вітає викладач
української літератури Наталія Матвієвська.
Карантин триває і
продовжується наша спільна дистанційна освіта.
Ще раз нагадую, що
ми вивчаємо українську літературу за програмою, що була розроблена МОН України.
Ця програма передбачає роботу у рамках певної теми протягом кількох уроків.
Ми багато уроків
поспіль вивчаємо творчість митців «розстріляного
відродження». Якщо не пам’ятаєте, про що це, Вам сюди: https://www.youtube.com/watch?v=biQRfckgQVc – дві хвилини! відео і ви будете багато знати про цю дику ситуацію.
Позаду –три уроки,
присвячені феноменальному Павлу Тичині. Трагедія цього геніального та
неперевершеного лірика в тому, що він на догоду тодішній владі перестав таким
бути: щезла геніальність особливого авторського віршотворення юних літ, десь
безслідно пропала неперевершеність, та й лірика, власне, перетворилася на
клепання прокомуністичних гасел.
«Від кларнета твого
- пофарбована дудка зосталась» - з гіркотою та співчуттям написав про Павла
Тичину Євген Маланюк.
Чому ж так сталося?
Страх? Бажання стати відомим? Чи просто величезна жага до життя та інстинкт
самозбереження зробив із Павла Тичини шкільного рупора комунізму?
Тепер уже не скажеш
точно. Але на прикладі особистої трагедії ще одного талановитого поета тієї
доби ми побачимо, що могло би бути, якби П.Тичина не почав писати про мир,
трактори, Леніна та Сталіна…
А тоді кожен сам
для себе вирішить: засуджувати і обсміювати, чи щиро по-людськи поспівчувати.
Отож, представляю
Вашій увазі постать поета доби «розстріляного відродження» - Євгена Плужника.
І ось тема нашого
уроку: Євген Плужник – один із провідних
поетів «розстріляного відродження». Урівноваженість душевного стану героя, мить
і вічність у чуттєвому вираженні. «Вчись у природі творчого спокою», «Ніч… а
човен – як срібний птах!»
ТЛ: поглиблення поняття про
ліричного героя
Завдання нашого
заняття:
·
Дізнатися
про життя та творчість Є. Плужника.
·
Знайти
спільне та відмінне в поезіях Павла Тичини та Євгена Плужника.
·
Проаналізувати
життєву ситуацію з позиції сучасника.
·
Навчитися
вирізняти ознаки імпресіонізму у творах Є. Плужника, поезіях В. Свідзинського
та українському живописі 1920-х рр.
·
Читати
та аналізувати вірші поета.
Поглибити знання з теорії літератури.
· Вивчити напам’ять один вірш Євгена Плужника (на вибір).
Розпочнімо нашу роботу.
Перш за все пропоную познайомитися з постаттю Євгена Плужника.
Пронизливий погляд, розумні очі, напружене обличчя і печатка якоїсь
безвиході на чолі… це фото Євгена.
Чому він такий? Хто він по життю? І чи справді все було так безвихідно?
ü Маленький сільський хлопчик з родини дрібного торговця.
ü Спраглий до знань юнак, що вчився у трьох гімназіях, Ветеринарно-зоотехнічному
інституті та Київському музично-драматичного інституті ім. Лисенка.
ü Молодий шкільний вчитель у селі Багачка Миргородського повіту на Полтавщині.
ü Блискучий актор і гуморист.
ü Драматург, перекладач.
ü Чудовий поет – поет-філософ, поет-гуманіст.
ü Член кількох письменницьких угруповань Києва.
ü Скромна людина, вірний товариш, люблячий чоловік. ЛЮДИНА.
Людина. Мало це чи багато в ті дикі
часи? Мало для того, щоб фізично вижити. Але багато, щоб жити вічно на
скрижалях пам’яті української нації.
А він хотів жити по-справжньому.
Не на сторінках запилених книжок, не на вустах шкільних вчителів, а разом зі
своєю Галею – звичайне людське щасливе і неможливе для нього життя.
Ось лист Євгена Плужника. Він
написав його своїй дружини тоді, коли йому скасували смертний вирок та замінили
на десять літ ув’язнення і таборів. Голодне і холодне життя в жахливих умовах
чекало його там. Але життя! Життя! Надія на зустріч із своєю безталанною Галею.
Не міняю і не прибираю з листа нічого. Читайте, як є:
"Галча
моє! Це не
дрібничка, що пишу я тобі чорнилом, але разом з тим - це величезну має вагу: я
хочу, щоб надовго, на все своє й моє життя, зберегла цей лист - найрадісніший,
вір мені, з усіх листів, що я коли-небудь писав тобі. Галю, ти ж знаєш, як рідко я радів і як багато треба
для того, і от тепер, коли я пишу тобі, що сповнює мені груди почуття радости -
так це значить, що сталося в моїм житті те, чому й ти разом зо мною - я знаю -
радітимеш. У мене мало зараз потрібних слів - мені б тільки хотілося пригорнути
тебе так міцно, щоб відчула ти всім єством твоїм, що пригортає тебе чоловік, у
якого буяє життєва сила і в м'язах, і в серці, і в думках. Я пишу тобі, а
надворі, за вікном, сонце - і мені, їй-богу, так важко стримати себе, щоб не
скрикнути: яке хороше життя, яке
прекрасне майбутнє в людини, що на це майбутнє має право! Я цілую тебе,
рідна моя, і прошу: запам'ятай дату цього листа, як дату найкращого з моїх
днів. 28.03.35 Твій Євген".
До
Соловецьких казематів разом із побратимами по засланню в арештантських вагонах
поет вже їхати не міг. Його, тяжко хворого, везли окремо. На Соловках він
переважно лежав у тюремній лікарні, зрідка писав листи на Україну. Останній
його лист датований 26 січня 1936 року. Цей лист Євген Плужник вже продиктував,
а дружині лише приписав власною рукою: "Присягаюся тобі, я все одно
виживу!"
А ще написав: «Ти знаєш, Галча
моє: якщо захотіти, можна і не вмерти»
На жаль, це
було вже нереальним. Євген Плужник помер 2 лютого 1936 року.
Помер… фізично
– так. У літературі – ЖИВИЙ!
4 серпня 1956 року постановою Військової
колегії Верховного Суду СРСР вирок Євгену Павловичу Плужнику скасовано і справу
припинено "за відсутністю складу злочину".
За що ж з ним так? Що зробила ця
талановита людина такого, щоб отак тяжко його судити? Вбивство? Грабіж? Зрада
Батьківщини? – НІ.
Нічого кримінального. Нічого
такого, за що б зараз можна було не те що засудити, а навіть косо подивитися.
Просто Євген Плужник був поетом.
Поетом, що оспівував життя та гуманізм, виступав проти будь-якого насилля та
дружив з такими ж письменниками.
Просто не вписувався в
прокомуністичну літературу, не був співцем Леніна та Сталіна.
Оце й усе. Проте ні, не все.
Посмів бути ЛЮДИНОЮ і ПОЕТОМ.
Завдання: спробуйте проаналізувати життєву ситуацію з позиції сучасника у
вигляді вільного есе.
А
тут про свою життєву ситуацію каже сам поет:
Знов на сторінках ранні тіні
Покрали літери в очей... Як непомітно вечір синій Схиливсь до мене на плече! Зіпрусь натомлений на лутку, А там, де місто, – степ немов... І чую – спогад, повний смутку, В червоножилах тисне кров. Промерзлий шлях... Швидкі тачанки... І ось душа мала-мала! А на снігу з чиєїсь ранки Кров візерунки заплела. Мовчіть, умріяні сторінки! – – Я справжнім болем догорів! ... І знов за вікнами будинки І мертве світло ліхтарів... |
1926
|
Євген Плужник. Творчість.
Розпочнімо
з афоризмів цієї талановитої людини:
ü Де українців два, там і лінгвістів двоє.
ü Минуло всім, але не всім минулось.
ü Як два по два чотири: лівіють погляди — псуються і маніри.
ü Зміст- справа поглядів і часто… гонору…
ü Люди часто говорять: «Я вас кохаю» тоді, як треба казати: «Я
вас хочу…» Причім дуже часто на місце цього «вас» у другій формулі можна
підставляти багатьох…
ü Хай розмовляють ті, кому сказати нічого…
ü Щоб покохати жінку, треба полюбити її як
людину. Шукати в жінці людину -це суть кохання; в нім ріжність статей тільки
підкреслює одність єства.
ü Та це ж розмова лиш! — Але розмова довга: почнеш у Києві,
кінчиш на Соловках..
Завдання: оберіть цитату, яка Вам сподобалася, та
поясніть її зміст.
А зараз – вірші.
«Вчись у природі творчого спокою» - https://www.youtube.com/watch?v=FXyQU9i-1VA – тільки 33 секунди Вашої уваги!
Пропоную
ознайомитися з аналізом вірша за посиланням: https://ukrclassic.com.ua/katalog/p/pluzhnik-evgen/3249-analiz-virsha-vchis-u-prirodi-tvorchogo-spokoyu-pluzhnik
Завдання:
написати свої враження від поезії (2-3 речення).
«Ніч… а човен – як срібний птах!»
Ніч... а човен — як срібний птах!..
(Що слова, коли серце повне!)
...Не спіши, не лети по сяйних світах,
Мій малий ненадійний човне!
І над нами, й під нами горять світи...
І внизу, і вгорі глибини...
О, який же прекрасний ти,
Світе єдиний!
(Що слова, коли серце повне!)
...Не спіши, не лети по сяйних світах,
Мій малий ненадійний човне!
І над нами, й під нами горять світи...
І внизу, і вгорі глибини...
О, який же прекрасний ти,
Світе єдиний!
Завдання: порівняти
цю поезію з віршем Володимира Свідзинського «Холодна тиша.
Місяцю надламаний…», знайдіть
спільні образи та схожі мотиви у цих творах.
Холодна тиша. Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Вона, як сніг на вітах, умирилася,
Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.
Три радості у мене неодіймані:
Самотність, труд, мовчання. Туги злобної
Немає більше. Місяцю надламаний,
Я виноград відновлення у ніч несу.
На мертвім полі стану помолитися,
І будуть зорі біля мене падати.
1932
Із збірки "Медобір"
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Вона, як сніг на вітах, умирилася,
Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.
Три радості у мене неодіймані:
Самотність, труд, мовчання. Туги злобної
Немає більше. Місяцю надламаний,
Я виноград відновлення у ніч несу.
На мертвім полі стану помолитися,
І будуть зорі біля мене падати.
1932
Із збірки "Медобір"
Спробуємо
узагальнити набуті знання про творчість
Євгена Плужника:
ü співець гуманізму
ü трагічноге звучання
ü
ідея абсолютної
цінності людського життя
ü
протест
проти бездумної революційної жорстокості
ü
прагнув
конкретного гуманізму
ü
працював 12
років
ü видав усього дві книги віршів —
«Дні» (1926) та «Рання осінь» (1927)
ü
збірка
«Вибрані поезії» вийшла посмертно
ü лірика інтелігента
ü поет сильний, оригінальний, мислячий
ü
нікого не наслідував і ні в кого не позичав ні
слова, ні натхнення.
ü
Поет-філософ
ü
жанр
медитації
ü
органічно
поєднавши філософські роздуми з глибокими психологічними одкровеннями
ü
проблеми
життя й смерті, невлаштованості людини у світі, трагізм її існування,
жертовності в ім’я майбутнього
Характерні риси
поезії Євгена Плужника вказують на те,
що письменник був імпресіоністом.
Імпресіонізм – художній напрям,
заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень,
співпереживань.
Імпресіонізм прослідковується
не лише в літературі (
твори М. Коцюбинського, B. Стефаника, М. Черемшини, частково
О. Кобилянської, а також Г. Михайличенка, М. Хвильового, Є. Плужника, В. Свідзинського та ін.), але й в українському живописі (П.Нілус, Д.Бурлюк, М.Бурачек, О.Мурашко та ін.)
О. Кобилянської, а також Г. Михайличенка, М. Хвильового, Є. Плужника, В. Свідзинського та ін.), але й в українському живописі (П.Нілус, Д.Бурлюк, М.Бурачек, О.Мурашко та ін.)
Завдання: до рядочків з поезії «Ніч... а човен — як срібний птах!..» -
Є.Плужника підібрати в якості ілюстрації картину одного із названих
художників.
О, який же
прекрасний ти,
Світе єдиний!
Світе єдиний!
Учні, ми тільки
легенько торкнулися до широкої і глибокої теми «Творчість Євгена Плужника».
Тільки на мить
підглянули у шпаринку на диво українського імпресіонізму.
Так мало… але хто
заборонить Вам дізнатися більше?
Більше віршів
імпресіоніста Володимира Свідзинського тут: https://www.youtube.com/watch?v=i_L7dhJBSLk
Беріть більше!
Немає коментарів:
Дописати коментар