Урок літератури. Розстріляне відродження.

Вітаю на уроці української літератури! Урок тут!

Карантин триває і продовжується наша спільна дистанційна освіта.

Ще раз нагадую, що ми вивчаємо українську літературу за програмою, що була розроблена МОН України. Ця програма передбачає роботу у рамках певної теми протягом кількох уроків.

Зараз ми розпочинаємо вивчати новий великий блок інформації, що стосується розвитку літератури на початку ХХ ст.

Цей урок вступний,  ми розглянемо тему:

ВСТУП. «РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ»

ТЛ: «розстріляне відродження»

Завдання нашого заняття:

·        Дізнатися про історичні та суспільні умови розвитку літератури ХХ ст.

·        З’ясувати, які були основні напрями мистецтва 1920-х рр. та зрозуміти стильове розмаїття літератури.

·        Ознайомитися з переліком основних літературних організацій та угруповань 1920-х рр.

·        Читати та аналізувати вірші поетів про добу «розстріляного відродження».

·        визначити роль і місце української культури у світовому контексті.

·        Зрозуміти трагедію масових репресій письменників 1930-ті рр. та втручання влади в мистецький процес.

·        Вивчити нові терміни з теорії літератури.

Як бачите, завдань доволі багато, але ми будемо працювати енергійно, записи зробимо лаконічні та зрозумілі, тому складно вам не буде.

Розпочнімо нашу роботу з двох епіграфів до нашого уроку:

1.     Коли на світі з’являється справжній геній, то пізнати його можна вже хоча б по тому, що всі тупоголові поєднуються в боротьбі проти нього.

Джонатан Свіфт

2.     Промерзлий шлях... Швидкі тачанки...
І ось душа мала-мала!
А на снігу з чиєїсь ранки
Кров візерунки заплела.

Євген Плужник

Завдання №1: поясніть, як ви розумієте перше висловлювання.

Завдання №2: складіть асоціативний кущ до другого епіграфу.

Здогадуюся, що асоціації до віршованих рядочків з поезії Євгена Плужника сумні та тривожні, чи не так?

І дійсно, кольорова гама строфи: біле (сніг), червоне (кров) викликає відчуття холоду, тривоги, передчуття неминучого, страшного, навіть смерті. Стає зимно і страшно.

І тавтологія «мала-мала» як епітет до слова «душа». Несподіваний, скажу я вам, епітет. Зазвичай ми чуємо протилежне: велика, широка душа.

У даному випадку душа – мала-мала. Які це викликає асоціації? Мала – дитяча, беззахисна, вразлива. Особливо це враження посилює перший рядок: «Промерзлий шлях... Швидкі тачанки...». зимно, холодно, попереду дорога в невідоме, важкий шлях. І  тачанки як символ війни та революції.

Отакими беззахисними та вразливими були митці 1920-1930 рр. перед силою влади тоталітарного режиму.

Чия ж то кров на снігу? Кров невинних жертв, що мають свою, означену їх смертями епоху під страхітливою назвою «розстріляне відродження».

Сотні, тисячі, десятки тисяч замордованих, закатованих, розстріляних, знищених фізично, стертих зі сторінок історії на десятки років представників української інтелігенції:

·        Письменники

·        Науковці

·        Художники

·        Музиканти

·        Кобзарі

Так, занапастили «співців народних». Страхіття сталінських репресій та знищення цвіту української нації.

Чи відомі Вам такі факти:

·        Кобзарів переслідували у всі часи, проте найбільших страждань, лиха й поневірянь народні митці зазнали за Сталінського режиму.

·        Носії українського героїчного епосу — кобзарі — були для радянської влади найпершими ворогами.

·        Більшовики влаштовували справжні полювання на сліпих і немічних народних співців, арештовували їх або ж одразу розстрілювали без слідства й суду.

·        За правління Сталіна кобзарів уже не розстрілювали одразу на місці, як раніше, а зачиняли в холодні в’язниці та морили голодом, інструменти ж знищували.

·        Кобзарів як «невиправний націоналістичний елемент» почали нещадно цькувати в пресі.

·        До критики та глузувань кобзарського мистецтва влада залучала і пресу, і письменників. 

·        Також з метою перевиховання радянська влада силоміць заганяла деяких кобзарів до капел, ансамблів, квартетів, тріо і т. п.

·        Інших сталінський режим спонукав творити пісні та думи, які б звеличували радянську дійсність. 

·        На початку грудня 1930 року в Харківському оперному театрі відбувся з’їзд народних співців, куди з різних областей Радянської України звезли 337 делегатів. 

·        Це було організовано більшовиками для масового знищення кобзарів зі всієї України!

·        Кобзарів, лірників та їхніх малолітніх поводирів повантажили до ешелону і вивезли на околицю ст. Козача Лопань (Харківщина). Там, у лісосмузі, їх і розстріляли. Тіла поскидали у заздалегідь вириті траншеї, а інструменти спалили.

·        Також є згадка про знищених кобзарів у книжці спогадів російського емігранта Шостаковича (1939 р., Лондон): «У середині 1930-х років було проголошено Перший всеукраїнський конгрес лірників та бандуристів, і всі народні співці змушені були разом збиратися і дискутувати про своє майбутнє. «Життя стало кращим, стало веселішим», — говорив Сталін. Ці сліпці йому повірили. Вони приїхали на конгрес з усієї України, із маленьких забутих сіл. Було кількасот їх присутніми на конгресі. Це був живий музей, жива історія України, всі її пісні, її музика, її поезія, і ось майже всіх їх застрелили, майже всі ці жалібні співці були вбиті».

 «Розстріляне відродження»  розпочалося з розстріляного з’їзду кобзарів.

І це був тільки початок кривавої розправи над генофондом України.

Відео по темі: https://www.youtube.com/watch?v=gmSaJ8qqt9M – гарна сучасна пісня, вражаючий кліп. Ви повинні це побачити!

Завдання №3: опрацювати статтю з підручника О.Авраменка (с. 4-8).

Підручник тут: http://www.gramota.kiev.ua/books/2019_11_kl_ukrlit/img/Ukrain_literatura_11_kl_2019.pdf

Завдання №4: Письмово дайте відповіді на тестові завдання: №1, 2, 3, 4, 6, 7, 8 (с. 8-9)

Рекомендація: при нагоді подивіться фільм «Червоний ренесанс» (2005; реж. В.Шкурін, О.Фролов).

Завдання № 5: творче! Написати есе, сенкан або вірш на тему нашого уроку, або підібрати ілюстрацію до теми уроку.

Наприклад:

Старенькі сиві кобзарі.

Сліпі, каліки невидющі,

Але красиві та могущі

Піснями в місті і в селі.

Легендами вже обросло

Мистецтво кобзи золотої

Дзвінкоголосої, святої -

Співців народних ремесло.

А люд простий любив вас щиро.

Писав Шевченко: «Кобзарі!»

Співала кобза на зорі…

І помирало в муках тіло…

Учні, ми ознайомилися з сумною темою «розстріляного відродження», але ці митці – справжні патріоти України – подарували нам шедеври, якими ми насолоджуємося і сьогодні. Читаємо, милуємося, слухаємо і пам’ятаємо авторів.

Народна мудрість говорить: «Людина живе доти, доки її пам’ятають».

Отже, розстріляти культуру нашої України не вдалося. Як Фенікс, відновилася та ожила вона із золи для того, щоб ми мали можливість доторкнутися до прекрасного.

Перегляньте це коротеньке відео: https://www.youtube.com/watch?v=6SqTBaqlKIY – патріотично, лаконічно, зрозуміло. І проймає до сліз! Лише 50 секунд Вашої уваги для тих, хто не пожалкував свого життя для розвитку української культури!