Література письменників-емігрантів. «Празька школа» української поезії та її представники.

 Доброго здоров’я, учні!

Тема уроку: Література письменників-емігрантів. «Празька школа» української поезії та її представники.

Епіграф уроку: Батьківщина громадян деспотичних країн – закордоння: тільки там вони мають громадянські права.

 К.Людвиг Берне

Завдання нашого заняття:                               

·                       сформувати загальне уявлення про історичні умови і функціонування української літератури за кордоном,

·                        називати представників «празької школи»;

·                       розуміти зв’язок історичного минулого із сучасністю;

·                       відстоювати власну позицію в дискусії

·                       розповідати про «празьку школу» української поезії та її представників;

·                       давати загальну характеристику концепції «празької школи»;

·                       аналізувати поезії;

·                       читати виразно й усвідомлено поезії;

·                       визначати головні мотиви, ідеї;

·                       коментувати їх; давати їм власну оцінку.

·                       сприймати й розуміти естетику образного слова, його значення для розвитку естетичного смаку.

Розпочнімо нашу роботу.

Послухайте гімн усіх український емігрантів – пісню братів Лепких «Журавлі» - «Чуєш брате мій…»: пісня!

Довідка: Журавлі (Чуєш, брате мій...). Знаменита українська пісня-реквієм на вірш славетного галицького поета Богдана Лепкого (1872 - 1941) . Слова: Богдан Лепкий. Музика: Лев Лепкий. Виконує: Василь Жданкін (народився в станиці Гурмай на Кубані) - український бард, кобзар, бандурист.

Поміркуйте: Чому саме ця пісня стала гімном емігрантів?

Переглянути відео: емігранти

Завдання №1: скласти тезисний план та записати у зошити.

Поміркуйте (усно): Чому письменники емігрували з України?

Завдання №2: Словникова робота: Ключові поняття:    

    Інтернувати – затримувати  до  закінчення  війни  громадян,  війська,  судна  держави,  що  перебуває  у  стані  війни,  поселивши  їх  у  певному  місці  в  умовах  обмеженої  свободи.

  Історіософічна  лірика  - лірика,  позначена  мудрістю  історії.

  Неоромантизм -  напрямок  у  модерністській  літературі  та  мистецтві,  якому  були  притаманні  культ  краси  і  сили,  уславлення  сильного  героя-бунтаря,  піднесеного  над  буденщиною,  здатного  повести  інших  за  собою,  віра  у  можливість  існування  світу,  побудованого  за  законами  гармонії.

Завдання №3: опрацюйте матеріал

«Празька  школа» - відгалуження  української  літератури  на  теренах  еміграції. 

       Після поразки УНР 1921 року над цвітом культури та літератури нависла смертельна небезпека. Ті митці,  які не змогли переступити через себе,  свою особистість, через свої принципи, пішли етапами у тюрми й  табори, де більшість із них загинула.

Багато письменників змушені   були  покинути батьківщину, щоб уже ніколи не повертатися. Там, на чужині, вони творили і мріяли, що повернуться в Україну, хоча б у своїх творах. Так виникла на чужині «Празька школа», яка діяла з середини тридцятих років до початку Другої світової війни  та  яку представляють Олег Ольжич, Олена Теліга, Олекса Стефанович, Юрій Дараган, Оксана Лятуринська, Юрій Липа, Євген Маланюк та інші поети.

        До «Празької школи»  відносять поетів, чия творчість почалася в еміграції, переважно   в  Празі та Подєбрадах, хоча деякі з них пізніше виїхали до інших країн. Це не була група, об’єднана  організаційно, яка мала б свій статус  чи принаймні  чітку ідеологічну та естетичну платформу. 

       «Празька школа» - це назва умовна, визначальним для поетів-пражан був світогляд.

      Основи естетичної концепції «Празької школи»  українських поетів  закладалися у надрах  таборового часопису «Веселка» Розвитку та самоствердженню молодої літературної генерації  передувало глибоке  осмислення всього історичного  багажу нації, причин чергової втрати державності. Звідси підвищена увага до  історичних мотивів, тонке ліричне сприймання рідної природи, філософія боротьби й оптимізму.

          Важливою рисою творчості поетів  «Празької школи»   є  зв’язок із  західноукраїнським письменством. Поети-емігранти друкували вірші в галицькій періодиці, видаючи у Львові свої збірки.

          За стилем поети були  неоромантиками,   але філософською заглибленістю і любов’ю до класичних форм споріднювалися з київськими неокласиками.

     Основні риси  творчості  представників  «Празької  школи»:

• - державницькі переконання;
•  - проблематика творів – болісні роздуми над причиною поразки у визвольних змаганнях за державність України;
•  - високомистецькі уподобання;
• - історіософічність – історія в поезіях «пражан» набуває  обрисів глибоко переосмислення і, власне, перестає  бути історією як об’єктивною реальністю, минулим із чіткими просторово-часовими обрисами;
• - вольова людина, національно свідомий українець, який з ідейних переконань віддасть життя за незалежність України.

Представники « Празької школи»

Представник	Життєві обрії	Творчий доробок
Юрій  Дараган (1894-1926).	Одним  із  родоначальників  «Празької  школи»  перший поет, в якого виразно окреслився комплекс ідей і почувань, характерний для "пражан".	Музично-образотворча палітра його лірики була продовженням символістських традицій Олександра Олеся, Г. Чупринки і водночас відкриттям нових естетичних горизонтів. Вона захоплювала своїм оптимізмом, яскравими образами княжої доби та козацькою героїкою.              Ю. Дараган встиг видати лише одну збірку — "Сагайдак" (1925).
Оксана Лятуринська   (1902—1970).	Була талановитим скульптором, брала участь у художніх виставках, та в 1945 р. під час воєнних подій твори її пропали, а саму авторку спіткало лихо — вона майже зовсім втратила слух. Після війни переселилася до США, де жила самотньо до самої смерті	Поетична творчість О. Лятуринської   міжвоєнного періоду обмежується двома збірками: "Гусла" (1939) та "Княжа емаль" (1941). В поезіях О. Лятуринської переплелись мужність і ніжність. У ліриці, позначеній символізмом, поетеса (живописець і скульптор) намагалась поєднати віршоване мистецтво з пластичним.
Олег Ольжич (1907-1944)	Батько, відомий український поет Олександр Олесь, ніжний лірик, передав синові у спадок любов до поетичного слова, вболівання за долю рідного краю, захопленість усім українським.     Ольжич керує структурами ОУН на Закарпатті, а з 1941 р. — націоналістичним підпіллям на Східній Україні. З ініціативи Олега Ольжича створено Українську національну раду, відновлено роботу Української академії наук, Київського університету	У 1938 році відвідує США, де разом з професором О. Гранівським засновує Український національний інститут. Повернувшись до Праги, готує до видання Науковий збірник УНІ в Америці.    Творчий доробок Олега Ольжича невеликий — три збірки: "Рінь" (1933), "Вежі" (1940), посмертно відома "Підзамча" (1946), публіцистика, зосереджена на визвольній боротьбі й безпосередньо пов'язана з його революційною діяльністю, а також дитяча проза.
Олена Теліга (1907-1942)	Усвідомлюючи себе українкою та непримиренним ворогом великодержавництва, Олена вступає на історико-філологічний факультет педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі. Одружилася  з кубанським козаком, колишнім старшиною армії УНР Михайлом Телігою. Подружжя переїхало до Варшави, де Олена вчителювала, працювала манекенницею, доглядала хвору матір. Тут з'явилися її найкращі вірші.	В її поезії, спрямованій на осмислення драматичної сучасності, панує вічний бунт, боротьба за оновлення світу й людини, протест проти безбарвної нудоти життя. Романтизм — рідна стихія Олени Теліги, особливий тип її світогляду, де героїзм.      За свої 35 років поетеса не встигла видати жодної власної книжки, всі вони вийшли посмертно ("Душа на сторожі", 1946; "Прапори духу", 1947; "На чужині", 1947; збірник "Олена Теліга", 1977). Більша частина її віршів загубилася.

Завдання №4 (творче): написати сенкан на тему «Емігранти».

Успіху!