Валер’ян Підмогильний. Роман «Місто». Морально-етичні колізії твору. Жіночі образи в ньому. Урок мовленнєвого розвитку №3. Письмовий твір-характеристика «Маргінальний образ українського інтелігента».

Доброго здоров’я, учні!

Карантин триває і продовжується наша спільна дистанційна освіта.

Третій урок поспіль триває вивчення великого і цікавого роману Валер’яна Підмогильного «Місто».

Нагадую теми двох попередніх уроків та даю на них посилання з метою освіжити у вашій пам’яті вивчене раніше:

·        Валер’ян Підмогильний. Життєвий і творчий шлях письменника. Роман «Місто». Т.Л.: урбаністичний роман.

·        Валер’ян Підмогильний. Роман «Місто». Світовий мотив підкорення людиною міста, самоутвердження, інтерпретовані на національному матеріал. Зображення «цілісної» людини: в єдності біологічного, духовного, соціального.

Тема нашого сьогоднішнього уроку завершує роботу над романом:

Валер’ян Підмогильний. Роман «Місто». Морально-етичні колізії твору. Жіночі образи в ньому.

Урок мовленнєвого розвитку №3. Письмовий твір-характеристика «Маргінальний образ українського інтелігента».

Ви звернули увагу, що цей урок двокомпонентний: аналіз жіночих образів у романі та написання твору-характеристики головного героя.

Епіграф: «Містом», по суті, започатковувалася нова українська урбаністика, саме в ньому маргінальний характер уперше в пореволюційні роки було розкрито глибоко, психологічно вірогідно, в дусі класичних взірців.  

                                    Р.В.Мовчан

Завдання нашого заняття:

·        Працювати з текстом роману «Місто».

·        Аналізувати цей твір;

·        З’ясувати психологічну мотивацію вчинків Степана Радченка відносно дівчат та жінок, аналізувати їх поведінку;

·        Охарактеризувати маргінальний образ українського інтелігента;

·        Аналізувати світоглядну та й психологічну еволюцію характеру головного героя твору;

·        Поглибити знання з теорії літератури.

Розпочнімо нашу роботу.

Якщо Ви на минулих уроках щось пропустили та не знаєте, про що йдеться, Вам варто ознайомитися із сюжетом роману «Місто» В. Підмогильного: https://www.youtube.com/watch?v=w6iT1yNBBqI

Також знову надаю список персонажів твору. Особлива увага – на дівчат та жінок, з якими спілкувався Степан. Додаю коротку характеристику кожної та цитати до їх образів із тексту твору + ілюстративні фото та малюнки з Інтернету (саме так я бачу героїнь твору. Може бути, що Ви по-іншому уявляєте їх).

Персонажі:

Степан Радченко — головний герой:

Критики переконані, що головний герой багато в чому схожий на самого автора, тому портрет Валер'яна Підмогильного 

«За свої двадцять п’ять років він був підпасичем-приймаком, потім просто хлопцем, далі повстанцем і наприкінці секретарем сільбюро Спілки робземлісу».

«На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді м’які волосинки, не голені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто із селюків і дехто тепер з поетів».

«Культурних сил треба нам, от що», — міркував Степан, і йому приємно було, що він тільки тимчасово, на три роки, покинув свої стріхи, щоб вернутися потім при повній зброї на боротьбу і з самогоном, і з крадіжками, і з недіяльністю місцевої влади».

«...зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так, ніби він уже зовсім у нових обставинах освоївся. Важливо ж відразу поставити себе в норму, бо норма й розпорядок — перша запорука досягнень!» - таким Степан розпочинав своє життя у Києві.

Надійка — дівчина з села, знайома і згодом подруга Степана.

«Справді, Надійка здавалася йому кращою від усіх жінок на пароплаві. Довгі рукава її сірої блузки були миліші йому за голі руки інших; комірець лишав їй тільки вузеньку стьожку тіла на видноті, а інші безсоромно давали на очі всі плечі й перші лінії грудей. Черевики її були округлі й на помірних каблуках, і коліна не випинались раз у раз з-під спідниці. В ній вабила його нештучність, рідна його душі. До тих інших жінок він ставився трохи погордо, трохи боязко».

«Ця дівчина, що ще недавно так його вабила, враз стала його кошмаром. Його кохання виявилось фальшивим папірцем, втрученим серед метушні, і він викинув геть цей непотріб, лютуючи і себе маючи за обдуреного. Вона ж була від села, що зблякло в ньому, була дрібним епізодом того зруху, що його охопив, хоч болючим, тяжким, мало виправдним».

«Гидким злочином уявлялось йому обернути блакитнооку Надійку в куховарку, прибиральницю, в охоронця пісного добробуту молодого міщанина».

«Розумів тепер, що вона завжди присутня була в його душі, як кличний дзвін із далечини, що породжувала в ньому своїм подихом тривогу, з’явилась йому в мріях, і він не пізнавав її аж досі; що і в інших він любив тільки її, а в ній любив щось безмежно далеке, якийсь неспізнанний спогад, ледве чутну луну з-за горбів свідомості. Він почував тепер, що не забував її ніколи, що шукав її весь час у нетрях міста, і вона була тим вогнем, що горів у нім, пориваючи вдалеч. Вертаючись до неї, він знаходив себе. Вертаючись до неї, він ніби відживляв те, що загинуло, те, що зникло від його хибності, що сам у засліпленні зруйнував».

Завдання№1: дати відповідь на запитання: Чому, на Вашу думку, Степан закохався у Надійку і чому врешті покинув?

Тамара Василівна Гніда (Мусінька) —дружина крамаря у якого жив Степан, його коханка;

 «У неї була товста, округла спина — роздобріла на довільних харчах! В її умінні любити не було нічого штучного, хоч слово «любов» було її найулюбленішим жартом... Мусінька ніколи ні про що серйозно не казала, ніколи не турбувала його своєю душею, і він мусив би вельми вдячним їй за цю пільгу бути, бо знати чужу душу надто важкий тягар для власної душі».

«Ніколи ще так прикро не впадала йому в очі щуплість її щік, помережених дрібними зморшками, недокрівність уст та розлеглість грудей, що невблаганно розпливались. Радісний дівочий усміх був гримасою на її пристаркуватім обличчі, і він не міг побороти в собі зухвалу думку, що коли вона гідна була першокурсного студента, то ніяк не варта першорозрядного лектора».

Завдання №2: дати відповідь на запитання: Як відреагував Степан на занепад покинутої ним коханки?

Зоська Голубовська — міська дівчина, кохана Степана;

«Він глянув на неї, вражений її задерикуватим тоном. Мале на зріст — йому якраз під пахви, худеньке, в плескатому капелюшкові... Вона зиркнула спідлоба на юнака, руку свою прибрала й ішла далі своїм чітким, майже військовим кроком».

«Саме міськість і вабила його в ній, бо стати справжнім городянином було першим завданням його сходу. Він ходитиме з нею скрізь по театрах, кіно та вечірках, дістанеться з нею суто міського товариства, де його, певна річ, приймуть та вшанують».

«Він снив. І раптом у цій примарній мандрівці по ясній країні кохання йому назустріч вийшла маленька бліда постать, похила й скорботна, як придорожня жебрачка... Зоська! Страшний жаль згнітив його на спогад про дівчину, що була вже вичерпана його чуттям, яку вже покинула його душа у своєму простуванні. Образ її викликав тугу, а не порив, біль за безглуздий лад життя...».

Завдання №3: дати відповідь на запитання: Чому Степан звернув увагу на Зоську, чим вона його привабила?

Рита — балерина;

«Вона складена була з двох тонів, без жодних переходів між ними — чорного: волосся, очі, сукня й лаковані черевики, та смуглого: обличчя, тіло рук і плеча та панчохи, і це просте поєднання надавало її постаті гордого чару; жодних кучерів чи гребінців у рівній зачісці, жодних прикрас чи гаптування в рівній сукні, що від стану трохи ширшала й немов підрізана була внизу, як і пасмо над чолом. Все чорне мінилось на ній від жвавих очей, а смугле застигло, життя було в убранні, а в тілі сон».

Завдання№4: дати відповідь на запитання: що символізує кожна жінка у житті Степана?

Відповіді на ці запитання стануть частиною Вашого твору, використовуйте їх, бо становлення Степана-міщанина не обійшлося без впливу особистих стосунків на його сприйняття себе та на формування впевненості в собі.

 Степан, мов по драбині, піднімався вгору до своїх цілей, використовуючи увагу жінок, та залишав їх, коли відчував, що вони йому не потрібні, виконали свою функцію та стали тягарем.

Отже, учні, сюжет твору вам відомий, на минулому уроці я подавала цитати до образу головного героя. Їх ви можете використовувати при написання власного твору. Ще раз їх дублюю для вашої зручності:

·        Душа Степана в той час першого кохання «нагадувала платівку високої чутливості, придатну до моментального фотографування».

·        В період розриву з Надійкою Степан робить для себе висновок, що «життя – це широкомовна галаслива лотерея з барвистими афішами…»

·        Коханка Степана, Тамара Василівна (Мусінька) так говорила про нього: «У тебе душа – грифельна дошка: досить пальцем провести, щоб стерти написане».

·        У період роботи у вечірній школі Степан характеризується так: «Він був єдиний, але в двох іпостасях, з яких кожна мала свої окремі функції та завдання».

·        Дівчина Зоська так казала про Степана: «Душа в тебе якась погана. Погана якась душа».

·        У місті Степан «мав десятки знайомих і жодного друга».

·        «Все життя пройшло перед ним (Степаном) у цій грі світла і тіні, якесь несподіване життя, не те, що мусило б бути, а те, що було».

·        Степан впевнений, що «жаліти інших – карати себе».

·        «Ніколи не почував він ще такої могутності самопочуття. А в голові, в прекрасній, вільній голові низками, роями в щасливому захопленні линули всеосяжні думки.»

Якщо цих цитат вам замало, тоді можна піти за посиланням, там їх більше: Цитати ТУТ! або ТУТ з ілюстраціями!

Зверніть увагу: у власному творі рекомендується використовувати 2-3 цитати із тесту роману, тому оберіть те, що вам підходить, і не захоплюйтеся надмірним цитуванням!

Також залишаю визначення, яке опрацювали на минулому уроці, бо воно стосується вашої творчої роботи:

·        Маргінал - (від лат. margo — край, межа, кордон) — суспільний індивід — людина, що перебуває на краю, на межі різних систем — культур, соціальних цінностей, і яка зазнає їхнього суперечливого впливу. В індивідуальному плані — це особа, що має групову приналежність без групової ідентифікації.

Для Вашої зручності надаю план характеристики героя літературного твору:

1. Дані про героя ( з якої книги, головний чи другорядний, центральний чи епізодичний). 

2. Портрет героя (якщо змінюється, то як?). 

3. Вчинки героя. Як вони розкривають його внутрішній світ?

4. Мова героя. 

5. Ставлення до героя інших персонажів твору. Чим воно зумовлене? 

6. Додаткові художні відомості (деталі, описи, тощо, які характеризують внутрішній світ героя, зміни, які з ним відбуваються).

7. Ставлення автора до свого героя.

8. Ваше ставлення до героя.

Ви можете писати твір, використовуючи цей план як орієнтир, а можете викласти свої думки довільно. У будь-якому разі пам’ятайте: це Ваша особиста робота, мені важлива Ваша думка, тому не списуйте!

Успіху! Чекаю Ваші роботи!

P.S.  Можна надсилати в надрукованому вигляді, якщо Вам так зручніше.