Валер’ян Підмогильний. Роман «Місто». Світовий мотив підкорення людиною міста

Доброго здоров’я, учні!

Карантин триває і продовжується наша спільна дистанційна освіта.

Ще раз нагадую, що ми вивчаємо українську літературу за програмою, що була розроблена МОН України. Ця програма передбачає роботу у рамках певної теми протягом кількох уроків.

Ми багато уроків поспіль вивчаємо творчість митців «розстріляного відродження». Якщо не пам’ятаєте, про що це, Вам сюди: https://www.youtube.com/watch?v=biQRfckgQVc – дві хвилини! відео і ви будете знати про цю дику ситуацію.

Ми завершили вивчення теми «Поети «розстріляного відродження».

Також ми розглянули новелу Миколи Хвильового «Я(Романтика)».

Тепер на черзі вивчення великого і цікавого роману Валер’яна Підмогильного «Місто». На це нам виділено 3 академічні години.

Нагадую: Тема минулого уроку: Валер’ян Підмогильний. Життєвий і творчий шлях письменника. Роман «Місто». Т.Л.: урбаністичний роман.

Тема цього уроку: Валер’ян Підмогильний. Роман «Місто». Світовий мотив підкорення людиною міста, самоутвердження, інтерпретовані на національному матеріал. Зображення «цілісної» людини: в єдності біологічного, духовного, соціального.

Епіграф: «Містом», по суті, започатковувалася нова українська урбаністика, саме в ньому маргінальний характер уперше в пореволюційні роки було розкрито глибоко, психологічно вірогідно, в дусі класичних взірців.  

                                    Р.В.Мовчан

Завдання нашого заняття:

• ·        Читати роман «Місто».
• ·        Аналізувати цей твір;
• ·        Зрозуміти вплив цивілізаційних процесів на людину;
• ·        З’ясувати психологічну мотивацію вчинків Степана Радченка та інших персонажів;
• ·        Охарактеризувати маргінальний образ українського інтелігента;
• ·        Аналізувати світоглядну та й психологічну еволюцію характеру головного героя твору;
• ·        Поглибити знання з теорії літератури.

Міжпредметні зв’язки:

• ·        Історія України: розвиток українських міст у 1920-х роках;
• ·        Зарубіжна література: вплив А. Франса, Г. Флобера, Гі де Мопассана та Оноре де Бальзака на письменника та його стиль;
• ·        Філософія та психологія: Ф. Ніцше, А. Шопенгауер, З. Фройд – віддзеркалення їх ідей у романі В. Підмогильного;
• ·        Образотворче мистецтво: роботи українських художників із зображенням Києва 1920-х років.
• ·        Фотографія: ретро-фото Києва початку ХХ ст.

Розпочнімо нашу роботу.

Якщо Ви бажаєте вдумливо читати твір, Вам варто дізнатися про розвиток українських міст у 1920-х роках:

До 1918 року країна була аграрною і в містах проживало 18 % населення. У пожовтневі часи процес розширення географії промисловості в Україні зазнає нових змін. Інтенсивний процес урбанізації в Україні розпочався в 1926—1939 рр., коли було взято курс на індустріалізацію народного господарства, тобто всього лише за 13 років чисельність міського населення зросла в 2,4 раза.

Це, насамперед, поява поряд з традиційними галузями промисловості нових — енергетичної, тракторної та комбайнобудівної, хімічного машинобудування тощо. Були створені нові промислові центри в Придніпров'ї (Запоріжжя, Кривий Ріг та ін.), Харків перетворився на один з найбільших машинобудівних центрів СРСР. Змінилось розміщення промисловості в старих промислових районах. Зросла промисловість у Києві, Одесі, Кіровограді, Миколаєві та інших містах.

Саме про людину, що приїхала до міста із села та її спроби асимілюватися і пише Валер’ян Підмогильний у романі «Невеличка драма», де головна героїня Марта так і не змогла адаптуватися до нових умов міста, та у романі «Місто», у якому головний герой Степан зміг досягти своєї мети.

Перш за все пропоную пригадати сюжет роману «Місто» В. Підмогильного: https://www.youtube.com/watch?v=UJIAGejFAwI (на минулому уроці Ви вже це завдання виконали)

Сюжет – коротко! Ілюстрації до роману з мережі Інтернет. Цитати до образу Степана Радченка із тесту твору!

Персонажі:

Степан Радченко — головний герой;

Надійка — дівчина з села, знайома і згодом подруга Степана;

Левко — студент;

Ганнуся та Нюся — товаришки Надії;

Лука Гнідий — хазяїн будинку. де вперше оселяється Степан після прибуття до Києва, “крамар”;

Тамара Василівна (Мусінька) —дружина крамаря у якого жив Степан, його коханка;

Максим — син Тамари Василіни (Мусіньки) та крамаря;

Борис Задорожній — студент, товариш Степана;

Зоська Голубовська — міська дівчина, кохана Степана;

Рита — балерина;

Вигорський — поет, товариш Степана.

Молодий хлопець Степан Радченко їде із села в місто Київ для того, щоб отримати освіту та повернутися в село – піднімати сільське господарство. Він їде пароплавом із своїми односельчанами Левком та Надійкою.

Прообразом Степана критики вважають самого автора твору.

Надійка йому дуже сподобалася, бо не була схожою на міських дівчат.

Душа Степана в той час першого кохання «нагадувала платівку високої чутливості, придатну до моментального фотографування».

Степан живе у знайомого на Подолі, вступає на навчання до інституту, його життя іде саме так, як він того і хотів. Він навчається, листується з односельчанином та займається спортом.

Одного разу Степан потрапляє на літературне зібрання. Він вирішує стати письменником, навіть пише оповідання «Бритва», але літературознавець Світозаров відкинув його твір. Після цього Степан ображає Надійку та покидає її.

Розрив із нею символізує розрив із селом. Також він припиняє листування з односельцем.

У цей час Степан робить для себе висновок, що «життя – це широкомовна галаслива лотерея з барвистими афішами…»

Також у Києві Степан знайомиться із письменником Іваном Вигорським, прототипом якого є товариш В. Підмогильного поет «розстріляного відродження» Євген Плужник.

Потім Степан Радченко знаходить собі коханку – господиню дому, де він жив на квартирі, Тамару Василівну (Мусіньку), яка так говорила про нього: «У тебе душа – грифельна дошка: досить пальцем провести, щоб стерти написане».

Раптом про це дізнався син його коханки Максим, який раніше дружив із Степаном. Після цього Степан покидає Мусіньку, яка надзвичайно болісно переживає цей розрив.

Він зустрічається зі своїм знайомим Іваном Вигорським та йде жити на квартиру. Також Радченко знаходить собі роботу -  стає викладачем на курсах української мови, потім покидає навчання, а згодом навіть врешті-решт після численних відмов знаходить роботу в редакції.

У цей період Степан характеризується так: «Він був єдиний, але в двох іпостасях, з яких кожна мала свої окремі функції та завдання».

Іван Вигорський розсилає художні твори Степана в різні редакції. Зрештою, його твір друкують в одній з них. В особистому житті у нього теж усе добре - він знайомиться із міською дівчиною Зоською, яка так казала про Степана: «Душа в тебе якась погана. Погана якась душа».

Також його обирають редактором журналу, бо з ним легко було домовитися.  Хоча на той час він «мав десятки знайомих і жодного друга». Навіть у письменницьких колах його визнають як письменника.

Радченко зустрічається із Зоською і врешті робить їй пропозицію вийти заміж. У цей час він побачив колишню кохану Надійку зі своїм старим  знайомим Борисом, що став її чоловіком. Це його розчаровує.

«Все життя пройшло перед ним (Степаном) у цій грі світла і тіні, якесь несподіване життя, не те, що мусило б бути, а те, що було».

Степан вирішує покинути Зоську, бо розуміє, що не готовий до сімейного життя. Він впевнений, що «жаліти інших – карати себе». Знаходить іншу дівчину - танцівницю Риту.

Радченко Степан починає працювати над новим романом про людей. Робота йде швидко, потім муза покидає Степана. Він вирішує повернутися до Зоськи, але виявляється, що вона не витримала приниження покинутої нареченої та покінчила життя самогубством.

Степан розчаровується і в Зосьці. Потім по дорозі додому зустрічає Риту. Відчуває до неї потяг та кохання.

«Ніколи не почував він ще такої могутності самопочуття. Земля, здавалось, пливла йому під ногами оксамитовим килимом, і дахи будинків вітали його, як велетенські капелюхи. А в голові, в прекрасній, вільній голові низками, роями в щасливому захопленні линули всеосяжні думки.»

Степан Радченко іде додому та бачить із вікна свого помешкання нічний Київ.  Він вирішує, що місто фактично лежить у нього під ногами:

«… розчинив вікна в темну безодню міста.

Воно покірно лежало внизу хвилястими брилами скель, позначене вогняними крапками, і простягало йому з пітьми горбів гострі кам’яні пальці. Він завмер від сласного споглядання цієї величі нової стихії і раптом широким рухом зронив униз зачудований поцілунок.

Тоді, в тиші лампи над столом, писав свою повість про людей.»

А зараз короткий аналіз твору:

Літературний рід: епос.

Жанр: урбаністичний роман.

Тема: підкорення людиною міста.

Головна ідея: розкриття характеру людини, яка підкорює місто.

Літературний напрям: екзистенціалізм.

Також важливо для глибокого розуміння задуму роману знати визначення:

·        Екзистенціалізм, або філософія існування (фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування) — напрям у філософії XX століття, що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

·        Маргінал - (від лат. margo — край, межа, кордон) — суспільний індивід — людина, що перебуває на краю, на межі різних систем — культур, соціальних цінностей, і яка зазнає їхнього суперечливого впливу. В індивідуальному плані — це особа, що має групову приналежність без групової ідентифікації.

·        Психологізм - (грец. psych — душа; лат. lohos — слово, вчення;) — передача художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинниками.

·        Іронія - (дав.-гр. είρωνεία — лукавство, глузування, прихований гумор) — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

·        Отож, можемо зробити висновок:

Роман Валер’яна підмогильного «Місто» - урбаністичний, іронічний роман в манері екзистенціалізму із заглибленням у психологію героя-маргінала.

Для того, щоб дізнатися більше про роман та образ головного героя, пропоную прочитати статтю із підручника О.Авраменка - с. 87-89 - https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html

Завдання: за методом ПРЕС дати відповідь на запитання: «Степан Радченко – переможець міста, чи місто перемогло його?»