Виховна година: «Птахи – символи українського народу»

Добридень, дорогі читачі мого блогу!

Особливо рада вітати педагогів та учнів ДНЗ «Сумський центр ПТО харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу»!

Сьогодні у нас відбудеться виховна година, щоправда, дистанційно, але від того не менш цікаво, адже тема стосується екологічного виховання, що дуже актуально у наш час глобального потепління, масштабних екологічних катастроф та пандемії коронавірусу.

Багато науковців вважають, що все у природі взаємопов’язане. Ставлення людини до навколишнього світу віддзеркалюється на долі всього людства.

Берегти навколишнє середовище, допомагати братам нашим меншим та бути чесним не лише по відношенню до себе та своїх близьких, але й до всього живого на планеті – наш перший обов’язок як Homo sapiens – людини розумної.

Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.

Ліна Костенко

Отож, розпочнімо нашу віртуальну подорож у світ орнітології.

Та перш ніж дізнатися щось нове, давайте спробуємо з’ясувати, що означає загадковий термін «Орнітологія»: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F

Орнітоло́гія (грец. ὄρνιθος — птах і λόγος — наука) — наука про птахів, один з розділів зоології.

Не дивуйтеся, саме світу птахів присвячена наша виховна година, адже нещодавно був Міжнародний день птахів. Більше про це можна дізнатися за посиланням: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D0%BF%D1%82%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B2

Тема заходу: «Птахи – символи українського народу»

Про державну та національну символіку України ви вже знаєте багато. Я впевнена, що кожен із легкістю намалює державний прапор України, розповість про тризуб – герб нашої держави і навіть заспіває гімн «Ще не вмерла Україна…»

Переважна більшість впевнено назве кілька крилатих фраз на кшталт: «Без верби і калини нема України», чи «Чорнобривців насіяла мати…», пригадуючи рослин-символи.

А як щодо птахів?

Здивовані? Так, є й такі національні символи України.

Про що йдеться?

Для того, щоб зрозуміти, варто пригадати зразки українського фольклору, де поряд зі славнозвісною та тисячі разів оспіваними народом вербою-калиною-мальвами згадуються птахи – супутники життя українців:

Лелека

Ластівка

Соловей

Зозуля

Сокіл

Лебідь

Голуб

Ворон

Жайворон

Та багато інших наших птахів.

Їх дійсно багато, але не всі вони є символами, не всі щось означають і не кожна пташка наділена людськими рисами характеру. Я назвала тих птахів, які дійсно, живучи поряд з людиною сотні, навіть тисячі років, стали народними символами.

Подумайте, які асоціації викликають ці птахи у вас? Чому?

Подумали?

А тепер давайте я спробую прочитати ваші думки:

Лелека – діти, сім’я, батьківщина

Ластівка – будинок, дім, оселя

Соловей – кохання, весна

Зозуля – сум, швидкоплинність життя, горе-матір

Сокіл – молодість, звитяга, завзятість

Лебідь – вірність, пара, кохання, чистота, краса

Голуб - мир

Ворон – горе, війна, віщун

Жайворон – праця хлібороба, поле, життя

Багато схожих думок виникло і у вас, чи не так?

Не дивуйтеся, феномен такого вгадування насправді має просте пояснення: протягом багатьох століть люди не просто спостерігали за життям та повадками птахів, що жили поруч осель, але й порівнювали їх із людськими рисами характеру.

Спостереження за лебедями дало переконання у лебединій вірності, адже цей птах обирає пару раз на все життя і, не зважаючи ні на що, ніколи не зраджує своє кохання.

Знаємо багато історій із життя, легенд та пісень про трагічне кохання лебедів, які, втративши пару, назавжди залишалися самотніми та нещасними. І сьогодні лебеді – це символ вірності та зразкового подружнього життя. На весіллі цей символ можна побачити на рушниках, тортах, інтер’єрних прикрасах. Молодим бажають лебединої вірності.

Великий та міцний птах лелека відомий нам змалечку. Мабуть, кожній дитині колись казали, що її приніс лелека. І дійсно, в народі вважали, що саме цей птах – символ щастя у родині, бо за щастя мали на увазі багатодітну сім’ю. Лелек не можна було ображати, адже тоді відвернеться доля. Подвір’я, де гніздилися лелеки, вважалося щасливим, добрим, гарним, бо у поганих людей такі птахи не будуть жити.
Гарна українська пісня про лелек тут! - також тут фото моєї бабусі Авіети Миколаївни.  Сьогодні 7.04 моя дорога бабуся - іменинниця!

Ті ж повір’я стосувалися ластівок. Щороку ці маленькі пташечки, як і лелеки, долали тисячі кілометрів, щоб навесні повернутися у рідний хлівець, у те гніздечко, з якого минулоріч вилетіли їх пташата.

Ластівочка з давніх-давен – помічниця у господарстві, потішниця на подвір’ї, що береже не тільки хлів, але й сім’ю господаря від усього лихого. Добробут і достаток у тій родині, де у дворі живуть ластівки.

Соловей згадується як символ кохання, пристрасті, весни, любощів та щастя. Саме навесні розквітає все живе, співає солодкими переливами соловей у саду цілісіньку ніч, а молодята кохаються під дзвінке «віть-віть, тьох-тьох-тьох».

Недаремно в багатьох піснях та поезіях про кохання зустрічається образ соловейка.

Наприклад, інтимна лірика нашого земляка Олександра Олеся і його  поезія, що давно стала піснею,  «Чари ночі»:

Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!

Повний тест поезії тут: http://poetyka.uazone.net/oles/oles01.html

Не посперечаєшся, чи не так?

А українська жартівлива і водночас тужлива пісня про старого пана, що одружився на молодесенькій дівчиноньці, що хоче жити, кохати і бути щасливою: https://www.youtube.com/watch?v=4qsPzGvpFRk
Цікаве відео – фотосесія  молодят. Подивіться, можливо, комусь знадобиться! Дуже цікава ідея!
З коханням, розлукою та нещасливим материнством пов’язують в українському фольклорі загадкову пташку – зозулю. До речі, не тільки в нашій символіці зустрічається ця пташка. Фактично увесь слов’янський фольклор має цей символ на означення материнської туги та скороминущості життя.
Рекомендація: новела Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном»
Прочитати новелу: https://onlyart.org.ua/tyutyunnyk-grygorij-try-zozuli-z-poklon/
Подивитися екранізацію: https://www.youtube.com/watch?v=eshXPAkP7mM
Твір дуже гарний, до речі, образ зозулі тут символізує жіночу самотність без взаємності закоханої дівчини.
А які цікаві обряди зустрічі весни пов’язані із образом жайворонка – одного із найулюбленіших птахів українців!
Я добре пам’ятаю, як наша вчителька української, а по сумісництву ще й наша класна керівниця, захопилася книжками В.Скуратівського і провела виховний захід, де ми, маленькі, розігрували зустріч весни, водили хороводи, співали веснянки. Та найцікавішим було те, що нам роздали випечених із здобного тіста рум’яних жайворонків, якими за давніми українськими традиціями пригощали малечу на свято Сорок святих.

На свято Сорока святих 22 березня весну починали вже припрошувати і закликати, щоб дати зрозуміти, з яким нетерпінням її чекають. Для цього пекли печиво у вигляді пташок, яке називали «жайворонками». До тіста додавали яйця, мед і масло, очка робили з яблучних зерняток. Для діток такі солодкі гостинці були великою радістю, бо готувались нечасто. Але одразу «жайворонків» не їли, чекаючи наступного дня, коли дівчата і діти з усього села збиралися, щоб співати веснянки:

Із краю-кураю

Пташок викликаю:

Летіть, жайворонки,

До нашої сторонки,

Спішіть, ластів’ята,

До нашої хати –

Весну зустрічати,

Зиму проводжати!

Увесь день діти з «жайворонками» бігали, підкидали їх угору та імітували політ пташок, інколи настромлюючи на дерев’яні палиці та високо піднімаючи до неба. Де-не-де «жайворонків» підвішували на гілках дерев, щоб почастувати птахів, які повертались додому.

Приготування таких печених пташок відбувалось не завжди 22 березня, часто це робили і на свято Явдохи 14 березня чи Теплого Олекси 30 березня, інколи навіть напередодні Благовіщення.

До речі, саме сьогодні релігійне свято – Благовіщення.

У цей день нічого не можна робити. У народі існує повір’я, що на Благовіщення навіть пташка гнізда не в’є.

Як бачите, навіть тут згадуються птахи.

Так, птахи, що живуть поруч з людиною, за давніми повір’ями щось віщували і передрікали. Пташок боялися кривдити, щоб не завдати шкоди своїй родині та не втратити свою щасливу долю. Також у багатьох народів світу ви зустрінете переконання, що птах – то людська душа, а якщо у вікно стукає пташка, то це померлий родич привітався, або хоче попередити про щось важливе.

Цікава презентація про народні повір’я, пов’язані із птахами тут: https://ru.calameo.com/read/003873031e86028650c49
Також про це можна переглянути відео: https://www.youtube.com/watch?v=diFXLjrF-t0
А ось цікава стаття про птахів, що є тотемами у віруваннях українців: http://spadok.org.ua/davni-viruvannya/totemy-pradavnikh-i-suchasnykh-ukrayintsiv

Звісно, тема «Птахи – символи українського народу» - благодатна, бо говорити можна годинами, матеріалу – сила-силенна, фольклорних та художніх творів на цю тему – тьма-тьмуща, але головне не це – важливо, щоб у вашому серці жила любов до всього живого, щоб спрага до знань та бажання вивчати природу і звичаї України була у вас завжди.

І, звичайно, я вам від щирого серця у цей святковий день зичу, щоб жайворонки допомагали вам у праці, ластівочки несли добробут і затишок у ваш дім, щоб хмільними ночами тішив вас соловейко, а лелека приносив у дім діточок. Будьте щасливими і радійте життю так щиро, як уміють те робити наші улюблені українські птахи!

P.S: Ідея:
оголошую конкурс «Птахи – символи українського народу». Сфотографуйте, намалюйте улюблених птахів, зробіть тематичну  аплікацію, чи будь-який інший виріб у формі пташки. Напишіть вірш, чи пісню про пташок. Надсилайте – зробимо виставку-презентацію ваших робіт. Впевнена, серед нас багато талановитих!