Доброго здоров’я, учні!
Сьогодні ми починаємо вивчати новий розділ літератури - «МОДЕРНА ДРАМАТУРГІЯ».
Представляє цю тему відомий український драматург Микола КУЛІШ.
Тема цього уроку:
Розвиток національного
театру, драматургії 1920-1930 рр.
Життєвий і творчий шлях Миколи Куліша.
Сатирична комедія «Мина Мазайло».
Специфіка комедійного жанру:
про серйозне легко, грайливо
ТЛ: сатирична комедія.
Епіграф:
(Микола КУЛІШ «Патетична соната»)
Завдання нашого заняття:
·
зрозуміти особливості
розвитку драматургії й театру 1920-х років;
·
проводити аналогії з іншими явищами
культури;
·
вивчити творчу біографію
письменника, його зв’язок із театром Курбаса;
·
зрозуміти специфіку
комедійного жанру: ПРО СЕРЙОЗНЕ ЛЕГКО, грайливо.
· визначати жанр твору, основні проблеми.
Міжпредметні зв’язки:
·
Театр: Національний і
зарубіжний театр 1920-1930 рр.
Розвиток
національного театру («Березіль» Леся Курбаса, Харківський театр ім. І.Франка),
драматургії 1920−1930 рр. (від ідеологічних агіток до психологічної драми).
П’єси В.Винниченка,
М.Куліша, І.Дніпровського, І.Кочерги, Я.Мамонтова на перетині традицій «корифеїв»,
зарубіжної класики і модерної драматургії.
·
Історія України: Політика «коренізації»
(«українізації») в Україні 1920-х років (історія).
Для тих, хто хоче знати більше: художній фільм «Зона», документальні фільми «Тягар мовчання», «Червоний ренесанс», вистава «Отак загинув Гуска» (Київський академічний молодий театр).
Розпочнімо нашу роботу.
-
Як ви розумієте поняття «театр»?
-
Яких українських драматургів Ви знаєте?
Завдання №1:
·
прочитайте статтю «Національний театр і
драматургія» у підручнику О.Авраменка: підручник тут - с. 115-117 (завд. №2).
·
Зробіть тезисний план.
Завдання №2 (індивідуальне – по бажанню – на окрему оцінку!):
·
підготувати повідомлення про одного з українських
драматургів на
вибір: В.Винниченко, М.Куліш, І.Дніпровський, І.Кочерга, Я.Мамонтов,
Лесь Курбас.
· Підготувати презентацію «Розвиток національного театру («Березіль» Леся Курбаса, Харківський театр ім. І.Франка), драматургії 1920−1930 рр. (від ідеологічних агіток до психологічної драми)».
Ви можете скористатися цим відео: про театр тут!
А зараз ми дізнаємося основне про життєвий і творчий шлях Миколи Куліша.
Зв’язок із театром Л.Курбаса.
Завдання №1:
· прочитайте статтю «Національний театр і драматургія» у підручнику О.Авраменка: підручник тут- с. 117-119 (завд. №3).
·
Перегляньте відео: дивися!
Національний матеріал і вселюдські, «вічні» мотиви
та проблеми у п’єсах Миколи Куліша.
Завдання №3:
·
прочитайте статтю у підручнику О.Авраменка: підручник тут - с. 119-121 (завд. №4)
·
випишіть у
зошити визначення «сатирична комедія» з підручника – с. 121.
Завдання №4: прочитати
п’єсу «Мина Мазайло».
Можна познайомитися із цим твором з відео п’єси: класне відео!
Творче завдання:
намалювати ілюстрацію до п’єси «Мина Мазайло» Миколи Куліша.
Успіхів!
Дякую за увагу!
Хороша тема , ознакомилась з нею
ВідповістиВидалитиPs Селина Катя акоф37
Щербина Олександр, АК-34
ВідповістиВидалитиПовідомлення на тему: ЛЕСЬ КУРБАС - РЕЖИСЕР ТА РЕФОРМАТОР УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ.
Народився Лесь Курбас (справжнє ім’я та по-батькові Олександр-Зенон Степанович) у Перемишлі в акторській родині С. Курбаса та Ванди Тейхман, які гастролювали із Львівським театром товариства «Руська бесіда». Після домашнього навчання склав іспити і був зарахований відразу до 3-го класу Тернопільської української гімназії. Паралельно з основними уроками відвідував гімназійний аматорський гурток. У 1906 р. побачила світ його перша публікація – етюд «В горячці». 1907 р. закінчив гімназію та почав вивчати германістику та славістику на філософському факультеті Віденського університету, опанував кілька іноземних мов. Одночасно навчався в драматичній школі при Віденській консерваторії. 1908 р. через сімейні обставини переїхав до Львова і продовжив навчання у Львівському університеті. Акторську кар’єру розпочав в аматорському гуртку товариства «Сокіл», а режисерську – у драматичному гуртку, який створив сам при університеті. За участь в студентській демонстрації у 1910 р. був виключений з університету та переїхав до Відня, де продовжив навчання.
Влітку 1911 р. на запрошення Гната Хоткевича Лесь Курбас влаштувався працювати в «Гуцульському театрі». Невдовзі перейшов до професійного пересувного театру «Руська бесіда» (1912-1914). Після поїздки Європою у 1915 р. заснував у Тернополі перший стаціонарний український професійний театр «Тернопільські театральні вечори». У 1916 р. переїхав працювати до Києвана запрошення Миколи Садовського. На початку 1917 р. створив театральну групу, а невдовзі – «Молодий театр», в якому був актором і режисером. У 1919 р. відбулося об’єднання «Молодого театру» з Українським драматичним театром ім. Т. Шевченка. У 1920 р. після встановлення в Україні більшовицької влади створив Київський драматичний театр – Київдрамте, який наступного року переїхав до Харкова, як Державний мандрівний зразковий театр. Повернувшись до Києва, у 1922 р. Лесь Курбас створив і став директором та художнім керівником мистецького об’єднання «Березіль» з режисерською лабораторією, яка готувала кадри для всіх революційних театрів УСРР. У 1922 р. зняв свій перший художній фільм «Шведський сірник». У 1924-1925 рр. вийшли його фільми «Вендета», «Пригоди Макдональда» та «Арсенальці».
У 1926 р. театр «Березіль» переїхав до тодішньої столиці УСРР – Харкова. Тут він познайомився з письменником та драматургом Миколою Кулішем і поставив його п’єси «Народний Малахій» (1928) та «Мина Мазайло» (1929), які невдовзі були розкритиковані радянською владою. 1929 р. в УСРР розгорнулася широка театральна дискусія навколо п’єс М. Куліша та його сценічного втілення в «Березілі», яка перетворилася на кампанію цілеспрямованого цькування обох митців. Їхньою відповіддю на критику стала спільна робота «Маклена Граса».
5 жовтня 1933 р. Л. Курбас був усунутий від керівництва театром «Березіль» за націоналізм, формалізм, відрив від радянської дійсності і російського театру. Його також позбавили звання народного артиста УСРР. Наступного дня він виїхав до Москви – ставити «Короля Ліра» В. Шекспіра, але тут 26 грудня 1933 р. був заарештований та ув’язнений за звинуваченням в участі в контреволюційно-терористичній організації УВО і за намір вбити 2-го секретаря ЦК КП(б)У П. Постишева. 9 квітня 1934 р. у Харкові відбувся суд, який засудив Л. Курбаса до 5 років ув’язнення. Покарання відбував на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу. Перебуваючи в таборі на Медвежій Горі в Карелії поставив кілька п’єс та музичних видовищ у театрі для вільнонайманих працівників, що мали чималий успіх. У середині 1936 р. Л. Курбаса перевели на Соловки, де він створив театр та поставив кілька п’єс. Улітку 1937 р. особлива трійка Управління НКВС Ленінградської обл. РРФСР засудила одним списком 1825 осіб Соловецької тюрми особливого призначення до смерті, серед них і Леся Курбаса. Вирок було виконано 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандормох поблизу м. Медвеж’єгорськ. Реабілітований 31 січня 1957 р. за відсутністю складу злочину.