Тема:
Визначення художніх образів; теми твору та його мотивів, ідеї твору, його
проблем й основних
конфліктів на прикладі
конкретних літературних зразків
Практичне
заняття № 1
Визначити на прикладі конкретних літературних
зразків:
·
художні образи;
·
тему твору та його мотиви,
·
ідею твору,
·
його проблеми й основні конфлікти
1. І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»
Жанр:
повість (соціально-побутова) з елементами сатири і гумору.
Рік написання: 1878р.
Тема: автор
піднімає тему родинних
стосунків; проблеми, сварки
між сім'янинами; трагедія тогочасного села взагалі.
Ідея: автор
повісті хоче навчити
читачів “не розгубити
себе”, тобто не втратити
свої добрі риси
характеру, такі як:
чуйність, людяність, щирість,
повага, стриманість.
У
різних умовах життя, в різних ситуаціях, з різними людьми залишатися самим
собою, залишатися людиною.
Головні
герої: Омелько Кайдаш, Маруся Кайдашиха, Карпо, Лаврін,
Мотря, Мелашка.
Образ
Омелька Кайдаша
Омелько Кайдаш – звичайний селянин. Тяжка праця,
панщина підірвали його здоров'я та сили. У нього «здорові жилаві руки, широке
лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».Омелько дуже працьовитий,
ніколи не сидів без діла, щось завжди майстрував, лагодив. Від своїх синів він
також вимагав працьовитості. Але Кайдаш
любив випити- це, мабуть, було
його найбільшою вадою. Тяжке життя зробило його нервовим та забобонним.
Після одруження синів, він поступово втрачає батьківську владу над ними, а
Карпо навіть підіймає
на старого руку. Кайдаш
спився до божевілля
та втопився, хоча все життя боявся саме такої смерті.
Образ
Марусі Кайдашихи
Маруся
Кайдашиха - дружина Омелька,
мала двох синів.
Вона сварлива, бездушна жінка.
Маруся гарно готувала
і замолоду служила
у панів покоївкою, від них і сама
«набралась трохи панства». Кайдашиха з погордою ставиться до
бідніших від себе,
любить вихвалятись. Позитивні
риси її характеру - це те, що
вона працьовита, дбайлива хазяйка, любляча мати і бабуся. Але
приватна власність, жадоба
до землі зробила
її жорстокою, жадібною. Це
призводило до частих сварок і розладів у сім'ї, і, навіть, бійок.
Образ
Карпа
Карпо – старший
син О.Кайдаша та
М.Кайдашихи. Карпо був
грубий, неласкавий, сердитий, мовчазний.
"Його насуплене, жовтувате лице не
розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались."На селі його обрали
десятським.
Образ
Лавріна
Лаврін – молодший син у сім'ї Кайдашів.У нього
приваблива зовнішність: «Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне, веселі,
сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво». Хлопець жартівливий,
дотепний, веселий. Він у всьому бачить хороше, добре, шанує людей, захоплюється
красою природи, має ліричну душу і грає
на сопілці. Але, нажаль, зрештою і Лаврін стає егоїстом.
Образ
Мотрі
Образ Мотрі - один з найдовершеніших образів
повісті. Мотря - дружина Карпа. Дівчина була із заможної родини, але добра і не
вихвалялася на селі. Узявши шлюб, поринула у тяжкі будні. Зла свекруха звалила
на неї всю.
хатню роботу.
Щоденна гризня зробила Мотрю злою, сварливою жінкою. А лютість її не мала меж.
Виколола свекрусі око та не переймалась, а раділа цьому.
Образ Мелашки
Мелашка – щира,
тиха, спокійна, лагідна, чутлива. Вона тяжко переживала безладдя в родині. Та
поступово і Мелашка втягується в сварки й бійки. Загалом, Кайдаші
і їх дружини
- індивідуалісти, які живуть
своїми егоїстичними
інтересами. Вони втратили
почуття гідності та поваги.
Повість «Кайдашева
сім'я» закінчується примиренням двох родин.
Проблематика твору:
- проблема батьків
і дітей;
- проблема
виховання;
- проблема кохання
та сімейного щастя;
- проблема
багатства;
- проблема віри в
Бога та додержання заповідей;
- проблема народної
моралі;
- авторитет у
громаді та самореалізація.
2. І.Котляревський «Наталка Полтавка».
Пан Возний сам
відмовляється від своїх намірів, бо бачить, чого справді хоче Наталка.
Основна ідея
«Наталки Полтавки» - будь-які зовнішні обставини можна подолати силою власного
характеру та вірності своїм переконанням. Справжня душевна сила та благородство
допомагають у складних ситуаціях та схиляють на твій бік навіть твоїх
супротивників.
Хоч у основі
конфлікту п’єси лежить традиційний для комічної опери любовний трикутник –
молода красива дівчина, її коханий та багатий, старий та потворний
жених-нелюб, що стає
на заваді їхньому
щастю. Проте, конфлікт має
соціально-побутовий характер, адже саме суспільне становище визначає можливості
людини та її владу над іншими.
Головна героїня
п’єси Наталка – проста сільська
дівчина. Вона розумна, працьовита,
скромна. Наталка самовіддано
любить матір, шанує старших. Вона щиро кохає бідного
наймита Петра, і хоча до неї сватаються навіть багаті женихи, вона залишається
йому вірною.
Та коли треба,
ніжна та сором’язлива дівчина виявляє мужність та рішучість, здатна захистити
свою честь та гідність, ладна боротися за своє щастя. Наталка
розуміє, що шлюб
лише із матеріального
розрахунку не принесе їй щастя,
вона розривається між коханням до Петра та бажанням облегшити долю матері. І
коли вже Петро повертається, в неї не виникає сумніву, який вибір буде
правильним.
Створюючи образ
Наталки, І.Котляревський відмовляється від канонів комічної опери, замість того
він змалював глибоко реалістичний типовий образ української дівчини.
Наталка любить
матір і дуже піклується про неї. Коли вона бачить материні страждання через
скруту, вона дає згоду на шлюб з Возним. Мати бажає Наталці добра, вона вважає,
що вдалий з фінансової точки зору шлюб – вірний
до цього шлях,
бо сама пізнала
всі «радості» вбогості.
Проте, наприкінці твору вона
змінює свою позицію
під впливом обставин
та благословляє шлюб Наталки з Петром.
Петро, коханий
Наталки, бідний хлопець, наймит, вихований у родині Наталки. Проте її батько не
схвалював його кохання до дочки, тому Петро подався в найми на чотири роки. Аби
заробити грошей та одружитися з коханою.
Він чесний, щирий,
глибоко любить Наталку.
Але йому не вистачає сміливості порушити традиції,
умовності. Під натиском подій він схиляється та готовий пожертвувати собою
заради Наталчиного щастя.
Микола, друг
Петра, теж бідняк
і сирота. Але
він повний енергії, оптимізму та волелюбства. Він
співчуває та намагається допомогти Наталці.
Микола здатний на
протест проти тих, хто ображає простих людей, не боячись їхньої влади, він
глузує з сільської старшини й чиновництва.
При створенні
образів дрібних багатіїв
виборного Макогоненка та пана
Возного Котляревському вдалося
уникнути схематизму та прямолінійності. Вони зображені не як
типові хапуги та здирники. Натомість він реалістично, влучно та правдиво, в
гумористичних тонах описав їхню лицемірність, те, як вони вдають, що бажають
добра бідним, а насправді піклуються лише про свої інтереси.
Мова персонажів
також сприяє розкриттю
їхніх образів. Мова Возного пересипана
канцеляризмами, юридичними термінами,
книжною мовою – всім, що було далеким та незрозумілим простому українцю.
Мова закоханих – лірична, пісенна. Мова виборного – це мова наказів та лайки.
Мова усіх персонажів багата на прислів’я та приказки.
Значну роль
у відтворенні національного
колориту, розкриття характерів
героїв та їхнього внутрішнього світу відіграють пісні - їх аж 19 – перенесені
або стилізовані під фольклор. Пісні Наталки прості, щирі, ліричні, в них
віддзеркалюється чистота її душі. У пісні «Кожному городу звичай і права»
розкривається життєве кредо мілких багатіїв: більш дужий давить слабшого та
намагається розжитися чужим
коштом. Цей допоміжний компонент
п’єси допомагає розкрити характери персонажів, усвідомити силу їхніх почуттів.
3. В. Дрізд
«Білий кінь Шептало» (самостійно).
Лейтмотив твору: краса
природи належить тому,
хто її розуміє
і вшановує;
Ідея:
возвеличення гармонії, яка
простежується у взаємостосунках людини і світом тварин;
Основна думка: людина
і пррода —
взаємопов'язані, бо становлять
єдине ціле;
Проблематика:
свобода і неволя;
особистість і
натовп;
дійсність і мрія.
Немає коментарів:
Дописати коментар